З найближчих тридцяти років української минувшини нічого переписувати не потрібно. Лишень – побілити! Ну, як напровесні зазвичай велося й подекуди ще ведеться в ріднесеньких селах. Мазанки стають чепурними, а вікна підмазаними. Любо глянути!
А втім, коли ввійдеш до тої хатини – чого і кого тільки немає. Ба навіть рогатий виверне ноги. Глядь, на покуті – лежма на неметеній долівці червоняста книжка в твердій оправі — «Твоя зоря» Олеся Гончара, а на ній повна недопалків попільничка та недогризена кістка скумбрії.
Бу-ба-бу на галицькому комбіжирі біситься… Оксана Стефаніїна у Києві заглядає чоловікам у матню та пише «Польові дослідження українського сексу»… Харків також не стоїть збоку, заходився, як Семенко, палити засмальцьованого «Кобзаря». Десь аж в Ужгороді майбутнє молоде обдарування Андрійко Любка пише свій маніфест:
– На унітазі я сиджу з книжкою – у мене завтра екзамен, Рильський щось говорить
Про гекзаметри, курва, я не вивчив ще навіть половини.
У мене закінчуються сигарети, курва, все – проти мене:
Завтрашній екзамен, порожня пачка, третя година ночі, курва,
Тичина з Рильським, їхні гекзаметри, курва, моя сонливість.
Ось і досиділися, курва, на унітазі. Нині швидка Настя аж пре з України. Що далі?!. Раджу прочитати Василя Рубана новоявленим гомерам – Хведорович обов’язково підкаже. Звісно, коли є кому…
Ярослав Орос
