Днями згадували про річницю від дня народження відомого філософа та психіатра Карла Ясперса. Він є одним з творців екзистенціалізму — філософського напрямку, який переводить філософський інтерес із існування світу на людське існування. Йому також належить вчення про граничні ситуації (Grenzsituation).
Про що йде мова. Стисло.
Буття – це фундаментальна філософська категорія, яку неможливо визначити саме через власну її фундаментальність. Дві з половиною тисячі років вся філософія займалася саме цим невизначеним, безликим, незрозумілим та чужим людині буттям як таким, буттям світу та окремих його частин.
Але говорити просто про буття, на думку екзистенціалістів, безглуздо. Варто говорити лише про живе, зрозуміле кожному власному буттю, – єдине, яке ми можемо відчувати, розуміти, сприймати та проживати. У цьому і є суть екзистенціалізму.
Бо саме через власне буття ми можемо відчувати світ, який стає нам зрозумілим і близьким. А екзистенція – це особливе, гостре, ні з чим не порівнянне відчуття повноти, радості, неповторності, єдиності та стислості свого життя.
Проте відчути власне буття у всій його повноті людині вдається дуже рідко. Їй заважає соціальне — та суєта, на яку людина витрачає більшу частину свого життя, намагаючись догодити іншим і роблячи те, що їй не властиве і не потрібне.
Але трапляються моменти, коли людина може висловити власну екзистенцію чи власне існування, – це коли вона переживе граничні ситуації. Такі речі, як – страх, розпач, хвороба, небезпека, близькість смерті, самотність чи захоплення, що змушують людину з усією силою відчути нескінченну повноту власного існування.
Це і є граничні ситуації Ясперса.
Наприклад. Сьогоднішня ситуація України показує, коли ми всі, коли ціла нація потрапляє в граничну ситуацію – ситуацію війни, ситуацію власного «буття-небуття». І саме це дозволяє нації по-справжньому себе самоусвідомити та згуртуватися.
Жертви, які ми приносимо сьогодні нам дуже важко пережити, але саме це допомогає нам усвідомити свою самість до кінця, відсікти все другорядне, зайве. Бачити наскільки московити є непередбачуваними, дикунськими і жорстокими, що немає жодних ілюзій на мирне співжиття з ними в подальшому.
Але крім екзистенціалу страху є ще те, що дозволяє нам бачити світ об’ємним, яскравим, переповненим запахами, звуками, світлом і відчувати себе в ньому як необхідну і неповторну його частину, як найбільшу цінність.
Бо як казав Карл Ясперс «Людина для того, аби залишитися людиною, має пройти через усвідомлення. Якщо моя свобода не стикається з жодними межами, я перетворююся на ніщо. Саме завдяки обмеженням я витягую себе із забуття і привожу до існування».
Сергій Чаплигін
