Зараз вирушаю на Сокілець — до рідних могил.
У нас там своя традиція — поминальний день (Гробки) — завтра, у вливаний понеділок.
Деякі чоловіки можуть навіть з сьогоднішнього вечора на цвинтар іти — поминати предків мало не до ранку, потім додрімати на могилах.
Тризна — справа серйозна. Був такий у нас Володько Ґута, він постійно зорганізовував на це кумпанію. Тепер він вже ТАМ…
А сьогодні молодь мала би співати гаївки.
Але це втратилося, на жаль… Але моя мати, Тамара Миколаївна, сьогодні, розговівшись, згадала юність. І почала співати гаївок. Я трохи запізно увімкнув диктофон. Але дещо вхопив. Потім порозпитував про саме дійство.
І от що одержав:
1-а гаївка
Стають всі в коло, беруться за руки, одна дівчина залишається посередині. Співають, рухаючись:
Поза городом гуляла
Царівна-королівна,
Собі жениха вибирала
Царівна-королівна.
Відчиняйтеся, ворота,
Відчиняйтеся, широкі,
Царівна-королівна.
Зайди, зайди в городок,
Царівна-королівна.
Стань тут, затанцюй,
Кого любиш, поцілуй,
Царівна-королівна.
Хлопці в цьому коловороті виконують роль об’єктів для поцілунків.
2-а гаївка
Стають один за одним «ковбаскою», кожен кладе свою праву руку собі на ліве плече, а той, хто позаду, бере його за цю руку своєю лівою. Рухаються за сонцем і співають:
Завивайтесь, огірочки,
Зелененькі пуп’яночки!
Хай ся в’ють, хай ся в’ють,
Хай ся дівОчки віддають!
Скільки в небі зірочок,
Стільки в пана дівочок.
Хай ся в’ють, хай ся в’ють,
Хай ся дівОчки віддають!
Розвивайтесь, огірочки,
Віддавайтеся, дівОчки!
Хай ся в’ють…
Коли доспівували — «розвивайтесь» — відпускали руки й обіймалися по двоє…
Сергій Пантюк
