Боюся зурочити, але у Шевченківської премії, здається, з’явивляється маленький шанс зіп’ястися над багаторічним залузаним плінтусним рівнем «міжсобойчика».
Принаймні у царині художньої літератури, де за всі часи Незалежності велелюдна тусня з похапливого освоєння державних капіталовкладень у вигляді Тарасових преміальних лише множила скорботи національного красного письменства.
І от нарешті почин зроблено.
Віват і алілуя! Довгій черзі немічних засватанців у корифеї літератури таки спромоглися піднести гарбуза. Так тримати! Як колись чітко пояснив бажаючим помитися один категоричний голова колгоспу: «Люди, не є бані, бо не є бака!».
Хоча до тієї щирої Правди, яку Бог любить, члени преміального комітету, як видно із сьогорічних новопомазаних «Шевченківських публіцистів», іще зело трудно доростають. Добре, що хоч «одну пляшку на двох» видали.
Валерій Ясиновський
