В останній день квітня Павлу Гірнику — 65! З роси й води йому. Творчого розкриття! Лавреат Шевченківської премії, поет витонченої тональності, закінчивши педінститут ім. М. Горького, маючи перспективу лишитися в Києві чи Хмельницькому, поїхав вчителювати в сільські школи Вінниччини та Хмельниччини (ескапізм?), а нині поневіряється (бідує) в с. Садове коло Деражні.
Єдиний порятунок, прихисток свободи для нього — поезія.
Писати легше, ніж любити,
Писати легше…
Може, там,
Де всі колись були ми діти,
Де вільно душам і хатам,
Обличчям тихим і нестрогим
Впадеш у куряву святу.
А поки просто бійся Бога
І дми у дудку золоту.
Холодна скриня, книга віща,
Зів’ялі подихи отав.
… Багацько видиться з горища,
Яке ти щойно замітав.
Юрій Ковалів
