Роман Бегбедера із такою дещо хайповою назвою «Любов живе три роки» мені не сподобався. Багато відвертих банальностей і загалом сильне «завалювання» в попсу, яка вже, здається, витіснила з процесу справжню глибоку прозу.
А ці притягнуті за вуха і «вчоними», і автором три роки — повний нонсес. По-різному ж буває. Часом і року нема, часом — все життя.
А от нещодавно натрапив на геніальне від бразильського поета Вінісіуса ді Морайса: «Любов вічна поки триває». І так, цим і відрізняються хороші поети од відомих прозаїків.
Тарас Федюк
