У відомого письменника, сатирика Гриця Гайового великий шмат життя був зовсім не гумористичним. Він його називає «мордовською академією». Однак, попри дисидентські поневіряння, усілякі визиски та утиски, Григорій Титович залишився «сонячним чоловіком».
Він «відпускає на волю» зло та образи і сміється – над собою і над світом.
Виваженим, спокійним, трохи іронічним – таким запам’ятався і на зустрічі зі студентами-журналістами Київського університету імені Бориса Грінченка.
Його улюблений літературний напрямок – сатира. Вона у нього почасти м’яка, ніжна, лагідна, інколи – ядуча, дошкульна, але завжди – дотепна. Він навіть запевняє, що гумореска не обов’язково і не завжди має викликати сміх. Сміх в гумористичному творі, за Григорієм Титовичем, – аж не така вже й необхідність, а ось дотепність – те, без чого твір – не твір.
Натомість сатира сьогодні в новітній українській літературі занепадає, переконаний знаний сатирик. Сам він свою першу гумористичну віршовану мініатюру написав далекого 1953-го року – на смерть вождя народів, товариша Сталіна. Лейтмотив її такий: нарешті Ленін у своєму дробівку-мавзолеї дочекався компаньйона…
Майбутній письменник на той час жив-поживав у селі на Чернігівщині і ходив до 8 класу. І вже тоді, бачимо, підсвічував собі каганцем довгий тернистий шлях, який спершу привів його до Київського університету, згодом силоміць вивів з «альма-матер», нібито за невиконання навчальної програми, а далі повів доріженькою та все битою у мордовські табори – за «клєвєту на совєтский строй».
До речі, «брали» попід руки Гриця Гайового у Луганську. Прийшло двоє у цивільному з короткою фразою: «Пройдьомтє…». Пізніше зачитали вже заготований вирок: «… особо опасний государственний преступник».
У Мордовському таборі відсидів 5 років і 3 години. Хоча коли туди прибув і назвав невільникам свою статтю та термін ув’язнення, то йому, згадує, аж соромно за себе стало: більшість із тамтешніх бранців «мотали» по 20-25 років, а в нього – якісь 5… «Дитячий термін»!
Про табірне життя Гриць Гайовий написав книжку «Мордовські цикли». Потім цю тему продовжив у книзі «Б’ю на сполох». Загалом з-під його пера побачило світ понад два десятки книжок. І це при тому, що 20 років після відбуття ув’язнення Гриць Гайовий був фактично безробітним: його просто боялися брати на роботу. Навіть університетські однокурсники, при високих державних посадах. Ніхто з них або не міг, або не хотів дати працю, а відтак і кусень хліба гнаному товаришу.
Проте Гриць Гайовий не тримає зла. Адже все минає: біль, почуття, роки. І люди з тих років. Єдине, що лишається – книжки та незаплямована честь.
На зустріч зі студентською молоддю Григорій Титович приніс опасисту добірку зібрання творів і з дарчими підписами подарував університетській бібліотеці. Тому будь-хто тепер в університеті може за його книжками пройти шляхом сатирика і патріота.
Іванна Журавкіна, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
