У Європі загалом майже відсутнє грибівництво (збирання лісових грибів) як явище і культурний феномен. Вони не знають, що то можна їсти.
Знають тільки, що можна їсти трюфель, але де він росте — точно відомо тільки свиням і спеціальним собакам…
Тому дуже цікаво спостерігати за гостями з ЄС, які вперше їдуть, наприклад, по Житомирській трасі…
Там систематично і регулярно з лісу виходять мрачні, дивні, непривітні люди в плащах, болоньєвих куртках і куфайках та з ножом… З кульком в руках… Дивляться загадочно в туманну даль… Нічого не кажуть і вертаються обратно в ліс…
Це реально страшно, бля, якшо не знать шо воно…
Гості навіть в туалєт не просяться всю дорогу… Ну його нахер…
— Ви не голодні? — питаю. – А то можем десь зупиниться…
— Нє-нє-нє, — кажуть. — Не голодні зовсім, вобще й трохи, даже мислі такої нема, не нада спиняться ніде, пожалуста… Боже збав…
Віталій Чепинога
