Культура

Ніби лушпиння з вуст…

Їду потягом Київ-Ковель до Луцька. В одному плацкарті зі мною їдуть дівчата-студентки, вроджені волинянки. Судячи з розмов, їдуть на вихідні з Києва. Напевно, перший курс…

Особливості суржика волинянок:

студєнчєскій, очєрєді, до врача,
дєвочька, падруга, бабушка, дєдушка,
двацать минут, кабінєт, карочє, опщє,
не работала, я понімаю, шо я..,
ви понімаєте, шо.., ти так смішно розказуєш,
тільки можна с пєрєводом?

подивилася вчора фільми «Область тьми», «Пєрєзагрузка»,
тіпа, як тобі унівєр? в нас тоже, кстаті,
в нас тіпа лєкциї веде два прєподаватєля,
проводніца, та всігда він там,
карочє, 16-го числа буде двіжуха,
купили карочє в «Ашані» ми з дєвками нагєтси,
Катя, Таня, прівєт, я тебе люблю,
мій одногрупнік таке вимочів, були врємєна,
не порть мені апєтіт пожалуста,
схожу наканєцто к стоматологу,
так давно не їла картошку, я єлє ходила сьодні,
очєнь класно, кстаті да, всьо карочє, ми йдем,
подожди, от як бистро ми всьо рєшаєм…

Сашко Кучеренко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *