Між світом реальним і потойбіччям існує тонка і пружна перетинка. Вона вібрує й резонує відповідно до всього, що відбувається. І, схоже, є лише дві доступні для світосприйняття категорії, що здатні сполучити ці несуміжні світи: Казка і Музика.
А ще потрібен Провідник між світами.
Кликаних багато. Мало обраних — це завжди правда. Як на мене, таким Провідником вже багато років є популярний і відомий казкар Сашко Лірник (в миру Олександр Іванович Власюк, 56 років).
Іпостасей у нього багато: корабельник, інженер-будівельник, сценарист, актор, кіноведучий, волонтер (і це ще не всі амплуа). Завітав до Чернігова разом зі своєю чарівною Лірою.
Зустріч у міській бібліотеці ім.М.Коцюбинського була дуже теплою. Майже казковою. Ми побачили справжню живу казку, ролі в якій озвучували звичайні глядачі, а в тій живій Казці — пан Коцький, Лисичка, Ведмідь, Кабан, Зайчик, Дерево, яких підняв з місць і вивів до себе на імпровізовану сцену Сашко Лірник.
Звучала Ліра.
Аплодисменти невтомно масажували наші долоні. А посмішки не сходили з облич.
З-поміж веселих ноток на зустрічі прозвучало й чимало серйозного… З чого почалося волонтерство Сашка Лірника на фронті в Донбасі? Одного разу посеред ночі його розбудив телефонний дзвінок:
— Ми тут у бліндажі! Нас обстрілюють! Дядьку Сашку, розкажіть, будь ласка, якусь казку! Нам дуже страшно.
У телефоні було чутно гуркіт, вибухи та постріли. Сашко Лірник до ранку розказував хлопцям казки і «травив» анекдоти, які тільки міг пригадати.
Потім йому ще не раз телефонували з такими проханнями. Солдати опускали мобільний телефон у залізне відро — чути Лірника було далеко…
Ще через якийсь час він почав туди їздити з виступами.
— Я єдиний у світі артист, якому вночі дзвонять бійці з передової, — вихвалявся на зустрічі з чернігівцями Сашко Лірник.
Інеса Фтомова
