… Дорога з дому додому нерівна, але з мудрим водієм Юрою легка та поважна. Мабуть, років з 30 не святкував свій день народження у місті, в якому народився.
Місто, в якому народився, люблю як місто, у якому народився — не більше. Але і не менше.
Чи любить мене рідне місто?
Важко сказати. Радше — воно про мене просто не знає. Усі, хто тут народились — Целан, Фішбайн, Ян Табачнік, Арсеній Яценюк, Максим Бурбак — збулись не тут. Яйцеголові народжуються у провінції, а помирають у столицях. Яйцелобі народжуються тільки фізично.
… Тим часом вороги ворожать на наших нутрощах — тому щадіть живота свого, як нам заповідали великі наші пращури, бо як винищать всіх до ноги — хто продовжить нас далі?
Моя справа мала — писати, говорити, витворювати можливі локації діалогу, мислити. Я не воїн і не адміністратор — яйцеголовий. Але коли впадуть воїни і адміністратори — відкладу калам і каламар, і буду битись до загину за Київ, за Націю, за Україну.
… І якщо впадеш ти на чужому полі — прийдуть з України верби і тополі… і вражою злою кров’ю волю окропіте… лиш боротись значить жить… передруковуйте прокльони і переписуйте печаль… я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була… ніколи, ніколи не буде Вкраїна рабою рашистських катів… вийшов один і сказав комисару — я гайдамака — стріляй… ми всі помрем і заростем квітками…
Роман Кухарук
