Як будь-якого історика за фахом, мене одні епохи та періоди розвитку і деградації людства цікавлять більше, інші – менше, ще інші – не цікавлять взагалі… Так, наприклад, я до безтями любив усе європейське середньовіччя, а середньовіччя китайське мене майже не цікавило…
Я глибоко занурювався в історію Реконкісти та вигнання іспанцями й португалами представників маврського емірату з європейського континенту, хоча подальша доля вигнанців мене не хвилювала, як і історія Халіфату Омейядів, наприклад…
Я був до краю закоханий у давню Грецію, тоді як давній Єгипет не збуджував жодного тремтіння в моїх душі та серці…
Завжди зі співчуттям та розумінням ставився до визвольної боротьби аргентинського та чілійського народів від європейського гніту, тоді як, наприклад визвольна боротьба парагвайського народу від того самого гніту мені була чужа й незрозуміла…
Історія давньої Грузії — цікава та несподівана надзвичайно, а про давній Азербайджан я не знаю майже нічого… Висадка військ союзників у Нормандії під час Другої світової вабила мене куди більше, ніж Сталінградська битва…
Ну, словом, щось любив, щось ні. І ніколи особливо не задумувався над мотивами подібної селекції… І аж тут раптом страшний, як блискавка, здогад пронизав мене від маківки до п’ят… Ідріть твою мать!
Мене цікавлять лише ті історичні події, факти і явища, які відбувалися в винних «поясах» і на винних територіях світу…
Мене цікавить лише історія «винних цивілізацій»!!!
