У Національному музеї літератури України відбувся творчий вечір відомого українського письменника та державного діяча Юрія Щербака. Він презентував свій новий роман — книгу підсумків і пророцтв — «Україна в епоху війномиру» (видавництво «Ярославів Вал»).
Письменник пропонує читачеві своє бачення й розуміння України ХХІ століття.
Тривожний роман, відвертий і дуже своєчасний. Читати його потрібно, але не поквапом, а вдумливо, осмислюючи кожну фразу (так вважає і радить історик Вадим Скуратівський).
Власне, про що ж нова книжка автора-пророка?
Юрій Щербак демонструє нам не тільки свій потужний інтелект, уміння володіти словом, а й глибоко аналізує суспільні зміни й виклики, які відбуваються та постають перед нами.
Політологія й філософія крізь призму пророчих притч дають усвідомлення надії на те, що період «ВІЙНОМИРУ» для нашої країни – то шлях, яким ідемо. Що буде – тріумф манкуртів? Чи єдність, яка дасть поштовх до світла й життя?
Дозволю собі процитувати дещо із розділу «Вільний вибір народу: ще один крок до прірви»:
«… Ворог цей висунув проти Порошенка віртуального героя – у вигляді міражу, безтілесного привида, невловної голограми – в образі смішної молодої людини, що вгніздилася на численних телеканалах – зі штучно форсованим хрипкуватим голосом «під блатняка», приклеєною посмішкою та веселими очима пройдисвіта, блазня, який висміював усе і всіх, усі святощі й цінності – що дуже подобалося багатьом, які іржали й рохкали від щастя.
В Україні відбулася перша в ХХІ столітті нейролінгвістична спецоперація з нав’язування людям електронного, віртуального персонажа; на відміну від суворого Великого Брата Орвелла, зі сталінського призову, ката з сокирою в руках, цей реготун весело й безтурботно підморгував людям, обіцяючи не страшні покарання й випробування, а навпаки – сміх і заспокоєння в час трагічних подій.
Ознаки епідемії, що охопила Україну (наш кандидат – ілюзія!) спостерігалися також у США, Великій Британії, Греції, Італії, Ісландії. Це – процес усесвітній, вірус голограми, що засмічує мізки людей, позбавляючи щонайменшого захисту, наче комп’ютерний вірус, ще принесе в ХХІ ст. чимало сюрпризів… Нова технологія несе з собою нові, карикатурно-зловісні явища…
На жаль, історія часто змінює жанри, перетворюючи бездумну комедію на криваву трагедію. Сцену змінює ешафот, а регіт стає стогоном… Ніхто не знає, чим скінчиться цей акт української трагікомедії 2019 року: безтурботним сміхом щасливого багатомільйонного українського народу чи черговою історичною катастрофою…»
Ось така, ця книжка.
«Планетарне сум’яття» на її сторінках наче застигло у своєму невігластві й злодійкувато-нахабній підступності.
… Нині ми вже бачимо ще не дозрілі, зеленкувато-воскові, але вже цілком очевидні плоди нашої бездумності, нашого безумства. Рука тягнеться зірвати? Скуштувати? Чи може викинути як непотріб?..
Читаймо, друзі, розумні книжки.
Алла Кобинець
