Сьогодні йому би виповнилося 85 років. Ще міг би пожити. Іван Драч – видатний поет, перший голова Народного Руху, кіносценарист. До речі, сам він говорив, що кіно любив більше за літературу, але радянська система не дала йому вповні реалізуватися в кіно. Про Драча можу пригадувати багато – я якось відчував з ним свою суголосність…
Ось, скажімо, якийсь захід в той час, коли Б.Олійник зрадив Україну, пішовши працювати до Горбачова. Я щось кажу різке про Олійника, а Драч так протяжно: «Василю, та ж ми християни!»...
Або приїхав він до Чернігова (чи не востаннє), я і Валерій Сарана ведемо його в ЦК (центральний корпус, а не те, що ви подумали) педуніверситету, а там з боку вулиці гетьмана Полуботка металева така пройма, що її 
треба переступати. Я ж у той час займався декомунізацією, себто і перейменуванням вулиць, зокрема. Кажу: «Іване Федоровичу, отут обережно, бо можна і вбитися!». І його миттєва реакція: «Та нічого – зразу й вулицю назовеш!»
Сидимо на якомусь з’їзді Руху і якраз якась нудна його організаційно-бюрократична частина. Драч провокує мене на створення Довженківської енциклопедії, я віднікуюсь, бо то огроменна робота. А тоді переходимо на розмову про його улюблену японську культуру і я кажу, що то високорозвинена примітивна культура, свідченням чого є ієрогліфи…
Мені вдалося здивувати класика!
Ну, переказувати нашу дискусію – то довго, але похвастаюсь, що зрештою він погодився з моєю аргументацією…
А вірш Драча «Некрологи ровесників спалюють мої очі…» пам’ятаю з юності і прочитав його зі сцени обласної філармонії на вечорі пам’яті Івана Драча, Левка Лук’яненка та Валерія Сарани.
А книга на світині – одна із Драчевих, що в мене зберігаються. На ній його рукою написано: «Славному Чепурному – наче в Чернігів прийшов додому. Від серця. Іван Драч. 2.10.2012»
Василь Чепурний
P.S. В’язень замку ІФ
Про Драча можна багато говорити, та він і сам про себе багато наговорив, особливо, в одному з останніх інтерв’ю на телебаченні. Але сей чоловік був у фаворі і в комуністів, і в, так званої, «демократичної», а по суті олігархічної влади. Та й В.Чорновола він зрадив. І не лише Чорновола… Нехай спочиває з миром.
Валентина Мастєрова
Чорновола зрадив? А він шо, його васал, а Чорновол – сюзерен? Зрештою, хто був першим головою Руху? І про фавор – дуже поверхове уявлення. Як кажуть про Довженка: розмовляв, мовляв, зі Сталіним… І що?
Василь Чепурний
Про те, хто насправді створив Народний рух і для чого, написано у Б. Гориня «Не тільки про себе» (3 том). І я б не порівнювала Довженка з Драчем. Зовсім не порівнювала…
Валентина Мастєрова
Братове українці! Шануйте своїх! Драч був великим поетом, все решта – суєта!
Рауль Чілачава
І в чому ж його велич, пане Раулю – у тому, що при будь-якій владі міг пристосуватися й мати з того користь? Коли вигідно – з партією в серці, а як не туди повіяв вітер – тьху на ту партію. Розкручений був при всіх політичних перипетіях. Та й поет… В Україні були і є набагато сильніші й талановитіші. І Україною не гендлюють. А щодо його і решти «творців» Народного руху – так не вони його творили, Рух творився в конкретних кабінетах. От тільки чомусь ті документи так довго не розсекречуються…
Валентина Мастєрова
Пані Валентино, мені зі зрозумілих причин незручно захищати українського поета від українців. Хоча й маю чимало аргументів на користь захисту. А от прізвища «набагато сильніших українських поетів» мене, як перекладача української поезії, дуже зацікавили. Може, когось прогавив?
Рауль Чілачава
«Незручно захищати українського поета від українців». Пане Раулю, а як же тоді відділяти зерно від полови, відрізнити золото від міді, справжність від фальші? Скільки фальші нині на українському літературному іконостасі, скільки розкручених графоманів! І що – на них молитися, бо вони українці? Прізвища поетів, кажете? Сучасні: Домінік Арфіст (Крим, Алушта, псевдонім), Ігор Павлюк (Львів-Київ). Його, я думаю, Ви знаєте. І нинішнє відкриття – Ліна Ланська (Чернігів, псевдонім). Трохи старші – Григорій Лютий (Запоріжжя. Його «Мама-Марія» – нічого подібного в українській літературі не було донині. Дай, Боже, щоб колись було. Люба Проць (Львівська область), Світлана Антонишин (Львіська область). Не чули? Шкода. А в мене таких прізвищ багацько.
Валентина Мастєрова
Чув. Багатьох знаю особисто, декого з них перекладав. Проте, не переконаний, що вони кращі за Драча і мають більші заслуги перед Україною і українською літературою зокрема. Втім, у кожного своє уподобання. Не буду сперечатися. Марна трата часу.
Рауль Чілачава
О, пане Раулю, наостанок, не забираючи Вашого дорогоцінного часу. Я добре знала Валерія Іллю. А він добре знав Івана Драча. Дуже добре. Та і я трохи знала. В університеті вивчали його партійну творчість. І не тільки.
Валентина Мастєрова
Партійну творчість за радянських часів мали майже всі митці. За таким принципом з української літератури доведеться прибрати Тичину, Рильського, Сосюру, Бажана, Довженка, Малишка, Гончара і багатьох інших.
Рауль Чілачава
Драч за життя був коляборантом. Називав Януковича «дорогий наш Віктор Федорович». А 2008 році в Москві під час презентації книги Табачника я, Андрій Курков і Марія Матіос вийшли, а Драч продовжував сидіти і слухати. І взагалі, він був… комуністом.
Андрій Кокотюха
Якось я пожартував над Іваном Федоровичем, сказавши, що він є в’язнем замку ІФ. Він запитав: чому так? Я відповів, що ніде в світі, крім екс-СРСР, немає звертання один до одного по імені та по-батькові (ІФ – Іван Федорович). Іван Федорович сказав, що наше покоління уже не переробиш, а те звертання… Не у ньому суть, а суть – у совісті людській і повазі. Так він говорив…
Анатолій Науменко
