Всім, хто не вірить, що я досі не була членом Спілки письменників України — от вам! Це мої чудернацькі похресники — Василь Довжик, пересмішник, який змушує хати літати, а письменницький корпоратив сміятися, і чарівна, дуже тонка поетеса Юлія Бережко, вона ж Снігурка.
Це вони мене змусили так дико усміхатися і похвалитись своїм членським квитком. Дякую Лілії Максименко, Марії Морозенко та Михайлові Сидоржевському за подвигнення до такого кроку.
Ще в мене було дві книжки, одне приблудне кошеня, одна зламана рука, сценарій фільму, два виграні гранти з 8 поданих. Чигирин, Мотрин монастир, Дубно, тунель кохання — О!
Луцьк, Преяслав, у день його перейменування, Львів, Харків, Збараж, Борщів, Тернопіль, Краків, Прага і Брно! І мій милий, наново відкритий Київ зі своїми двориками, закапелками, дахами…
Люблю вас, друзі!
Ви допомагали, надихали і надавали снаги втілювати мої шеметні фантазії. Нехай нас обминуть лихі часи!
Мар’яна Ангелова
