Культура

Хвильки щастя від «Мистецтва вмирання»

Щиро пораділи за колегу – журналіста, письменника, сценариста, кіноактора Володимира Сердюка. На столичному Подолі, у видавництві «Смолоскип» панувало особливе Слово – презентація особливої книги, роману Сердюка «Мистецтво вмирання».

Модерував письменник Антон Санченко.

«Це не класичний роман в новелах, швидше – роман з багатьох шарів. Роман – квітка, з пелюстками різної форми, які разом формують загальну картину, — пише в передмові Олена Захарченко. – З пелюстками на одному стеблі, таке стебло – це центральна історія, осердя роману, що не полишить нас від початку аж до самого кінця, але на осердя нанизано багато пластів… »

«А центральних героїв – двоє: безіменний герой, наратор, і кохана, в якої завжди однакове ім’я, але різні обличчя, різний вік, різні соціальні ролі… Всі персонажі настільки живі, що їх можна пізнати, якщо часом зустрінеш на вулиці. Тільки от навряд чи ми їх зустрінемо. Бо вони живуть там, куди ми не часто заходимо…».

Закрадається думка, що роман – автобіографічний, адже автор під час презентації цікаво розповідав про свої житейські стежки-дороги, а також дещо із суворих буднів морських походів на риболовецьких кораблях.

У морі й почав писати перші новели, а потім, як каже, «зшивав їх», знову писав, знову «зшивав»… З роками новели вималювувалися в неординарну книгу. Ні, це не автобіографічна річ, переконує Сердюк. Хоч стільки схожого в долях головного героя і автора…

Але це тільки на перший погляд.

Книга зачіпає. І дуже.
Як сказав під час презентації письменник Сергій Сингаївський, «на кожній сторінці тебе ніби пронизує струмом, і ти зупиняєшся… Бачиш щось своє, власне… Буває, що йдеться про буденні речі, але перед тобою – ніби хвильки щастя, до тебе доходить щось те, що сам пережив… Автор віднайшов певного ключика, який вправно підійшов до читача…».

І цей читач уже в полоні особливої книги.
Отож вітаємо, пане Володимире з чудовим романом!

Леонід Фросевич

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.