Мій улюблений філософ – Карл Густав Юнг. Поет – Вільям Шекспір. Художник-графік – Олександр Аксінін. Що їх пов’язує? Нитка, на якій повисли ключі до тонкого світу.
Юнг застерігає: ми далекі від янгольської безтурботності, і «життя під знаком повної гармонії», без усіляких труднощів було б для нас «нудним і гнітючим», ба навіть – «нелюдським».
Шлях індивідуалізації, який він пропонує, повинен проходити через роботу над собою, аналіз снів, медитацію, молитву, споглядання, розмисли на папері.
Коли один із його друзів запитав Юнга, як потрібно чинити, шоб гідно завершити свій життєвий шлях, Юнг відповів: «Жити власним життям».
Дещо схоже казав і Шекспір: «Ми зіткані з тієї ж речовини, що й наші уявлення, думки, сни. Цим огорнуте все наше маленьке життя».
А ось що свого часу занотував у щоденнику геніальний графік, визнаний світом львів’янин Олександр Аксінін: «Якщо ти не сниш вночі, що робитимеш завтра, в зримому світі. Не втікай із снів, живи – як у сні».
Йому снилися незбагненні в своїй очевидності картини. У переддень 1985 року Олександр розіслав приятелям монотипії створеної ним вітальної поштівки: два келихи шампанського стикаються в повітрі і в пінних бризках напою проглядаються цифри…
Ці конкретні цифри потім розпізнають і в інших попередніх його роботах – 3 травня 1985 року.
Саме цього дня у небі над Золочевом сталася згодом авіатрагедія, яка забрала 94 життя. Серед загиблих був і Олександр Аксінін, художник виняткової душі й таланту, який за життя не тільки випередив свій час, а й проник уявою в позачасся.
Мирослав Дочинець
