Щойно ще раз перечитав Милорада Павича «Внутрішня сторона вітру» і після цього на кухні відкрив баночку зеленого горошку для салату…
Мало не порізався гострою кришкою і чомусь подумав, що Павича потрібно читати до тридцяти років.
Коли читаєш Павича «до тридцяти», то тобі здається, що все може бути й інакше. Коли ж ти читаєш його «після тридцяти», то розумієш, що інакше вже нічого не буде.
Валентин Ткач
