Відшукав одну з найдавніших «східняцьких» колядок. Та – сього мало. Спершу почитаємо її, аби відтак мовити про суще…
Коляд-коляд-колядниця!
Добра з медом паляниця,
А без меду не така –
Дайте, дядьку, п`ятака
А ви, тітко, гривну,
А то в хаті гримну!
Коляд-коляд-колядин,
Я у батька один.
Мене батько послав,
Щоб я грошей дістав,
Рукавички ж потіряв,
Чорненький кожушок.
Дайте, тітко, шеляжок!
Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
А пісна не така –
Дайте, дядьку, п`ятака.
Як не дасте п`ятака –
Візьму вола за рога,
А кобилу за чуприну
Дай виведу на могилу.
Тпру-тпру на баси,
Дайте дядьку ковбаси.
Сіни й хату рознесу,
Соломкою притрушу,
Камінчиком придавлю!
Ну?! І де ж тут уродженець Галілеї-Галіції – Ісус Христос? Їй-бо, тутки його не чутно і не видно! Сю колядку я «викопав» у південних селах Київщини, видається, з Великої Вільшанки або Ксаверівки. Що є Велика Вільшанка — те й беззмінному голові «Просвіти» Павлові Мовчану, уродженцю сього села, відомо… А що таке Ксаверівка?
За Ксаверівку посперечаюсь із самим Михайлом Грушевським. Сей соціал-демократ, видається мені, з арійством не вельми дружив. Остерігався нападок Івана Франка та вуйка Лесі Українки – Драгоманова. Отже, Ксаверівка! Здавалося б, назва села нічого нікому не каже. Проте. В санскриті відшукав, що: ксатрії – се царські племена. Може, тут шукати витоків, першооснов? Хоча, либонь, не для аборигенів з уколотим комуно-християнством у Soviet Union. Тут більше пасує, напевно, римування від вихреста О. Блока:
Да, скифы – мы! Да, азиаты – мы
С раскосыми и жадными очами!
Алєксандр Блок, до речі, зять Мендєлєва, найлютішого антисеміта, який відкрив свою таблицю та похарчив усіх і вся. Я й не знав, що Дмитро Іванович Мендєлєєв – українець. А прадавня українська колядка – се і є наш «самогон». Сорокаградусний.
Отож, і пропоную заспівати найдавнішу нашу колядку з Дикого поля та випити за самогонний апарат Мендєлєєва…
Коляд-коляд-колядниця!
Добра з медом паляниця…
Ярослав Орос
