Професор Погрібний був куратором нашого курсу на факультеті журналістики КДУ. Роки мого навчання в Києві були ще совєцькі, просяклі «застоєм»! Вступивши до університету без блату та знайомства (та ще й на престижний журфак), я – двадцятидворічний – вже встиг відслужити у війську і рік попрацював верстальником якогось там розряду на одному з деревообробних комбінатів Закарпаття (Тересвянському ДОКу). Звідтам, з робітничого середовища, й простелилася мені доля прямісінько на журфак ерзац-столичного вишу.
Daily Archives: 3 Січня, 2022
«Погрібоша»
Першими днями наступного року, а саме 3 січня Анатолію Григоровичу Погрібному мали би святкувати 80!.. Якби зобразити жестами мовний темпоритм Анатолія Погрібного, я спробував би відтворити його пластикою людини, що скрадається. Так, як це любив повторювати мій дід Юхим: «Тихше їдеш — далі в’їдеш». Попри енергійність у рухах, ході, жестикуляціях говорив Анатолій Григорович якось украдливо, без яскравої емоційної барви, зате в тональності недомовленої глибокої думки, часто кинутої мимохіть чи, як кажуть мої земляки, «через губу».
Мій учитель, Анатолій Погрібний
Він був моїм учителем… Сьогодні — 80-річчя видатного захисника української мови Анатолія Погрібного. Власне, він був учителем усієї української України — завдяки радіопередачам про мову його знали і на Донбасі, і в Криму, і на Слобожанщині, і на Волині. Але для мене особисто Анатолій Погрібний був ще й університетським викладачем, старшим товаришем по «Просвіті» і, звісно, земляком.