Кому потрібен цей піст?

Піст – це ті періоди тричі на рік, коли люди не повинні їсти продуктів тваринного походження, переважно м’яса. А чому не мають їсти? Бо так говорить церква і релігія. А до чого тут церква? Та ні до чого. У так званого посту є своє підгрунтя, суто господарське, яке сягає в глибину тисячоліть і не має стосунку до релігій, а тим більш до таких молодих як християнство.

Чому так званий «Великий піст» розпочинається в середині березня і триває аж до Великодня? Відмова людей у цей період від м’яса, яєць, молока і риби не мало відношення до якихось обрядів чи вірувань, а була пов’язана винятково із господарською необхідністю наших далеких предків. І тут до речі буде згадати улюблену нашу щедрівку, якій 7 тисяч років (ми любимо на цьому наголошувати). Ластівочка прилетіла у весняне рівнодення (22 березня), яке знаменувало початок нового року. І що вона найперше щебетала? «Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару, — там овечки покотились, а ягнички народились».

Так, це саме період, коли починають народжуватися ягнята й козенята, — основна худоба, яку тримали наші предки-трипільці. І тривав цей бебі-бум аж до Великодня. Отож, забивати худобу на м’ясо жоден господар у цей період не смів.

А тепер зробимо невеликий математичний підрахунок. Овечки виношують ягнят 145 днів, а кози – 150. Відраховуємо назад і маємо… зимовий піст, який розпочинається із середини листопада і триває до 24 грудня. Саме це період природнього парування кіз і вівців. І дбайливі господарі тоді не заважали природньому відбору, не забивали навіть самців на м’ясо. Але в цей період їли рибу, бо риба не парується, пили молоко, бо кози іще доїлися, а кури неслися. Те ж саме дозволяє їсти і церква, підводячи під це свої легенди.

Але повернемося до весняного періоду. Коли народжувалося нове поголів’я, люди відмовлялися від молока, бо його не завжди вистачало молодняку. А наші предки були надзвичайно дбайливими господарями і знали, що стадо буде здоровим, коли добре вигодуване змалечку.

Люди тоді жили у гармонії з природою і з великою повагою ставилися до всього живого. Тому в цей період не ходили на полювання, бо в лісі теж народжувалися оленята і телята лосів. В оленів і лосів гон розпочинається всередині вересня і триває впродовж жовтня. Самки оленів і лосів виношують своїх малят сім місяців. Ось і порахуйте: наприкінці березня, у квітні у них з’являється потомство. І тому в ліс у цей час люди на полювання не ходили, щоб не лякати звірів. Не ловили і рибу, бо вона починає нереститися із середини березня і в квітні.

А чому не їли яєць? Тому, що у цей період кури починали квоктати, і квочок потрібно було «підсипати», тобто, підкласти їм яйця на висиджування курчат. Яєць потрібно було зібрати чимало, щоб було із чого вибрати – найбільші і ті, що із зародками. Тому й не їли їх. Під квочку підкладають 21 або 19 яєць. Якщо курочка менша, то 17 штук. Чомусь, непарне число має бути, – так говорила моя бабуся Зіна. Вона збирала яйця у велике сито, вимощене м’яким сіном. Потім кожне передивлялася на сонце, щоб там був зародок. Якщо яйце без зародка, то буде розбовток, і таке відбраковувалося на млинці і оладки.

Отож, все-таки, їли, строгих забобонів не було, хоч моя бабуся і ходила до церкви. Усе було винятково з точки зору господарської доцільності. До Великодня, як правило, усі курки, які вирішили бути квочками, уже сиділи на яйцях. Якщо котрась запізнилася, і починала квоктати після Великодня, то господиня брала її і вмочала у холодну воду. З переляку і від стресу нещасна птаха забувала про материнський інстинкт і, обсохнувши, була знову звичайною куркою.

А що ж робити із яйцями, які були відбраковані? Вони пролежали чимало часу в теплі і були вже несвіжими, тому годилися лише в тісто і в піч. Отож і ведеться з давніх-давен звичай готувати на великодні свята багато усілякої випічки-здоби. Щоб яйця не пропадали. А ще розписували писанки. Саме на сирих яйцях писали дівчата знаки-побажання, а не на варених, як тепер. Писанки не їли! Вважалося, сире яйце вбирає і передає інформацію. Цю практику й дотепер застосовують знахарі, як то «викочування яйцем». А написана на сирому яйці інформація адресувалася певній людині, і мала бути сприйнята не лише візуально, але й ментально. Шкода, що вже втрачені ці глибокі знання… Тепер ми пишемо вітальні листівки, а останнім часом – вітаємо в соцмережах.

Перед самим Великоднем починали відбраковувати і худобу. Господарі вже знали, який у них приплід, і скільки кормів залишилося. Щоб вистачило підняти молодняк до нового врожаю, забивали стару худобу. Тому і склалася традиція, що на великодньому столі мають бути м’ясо-ковбаси.

Є ще один період, коли прийнято відмовитися від продуктів тваринного походження. Це – середина літа, коли стоїть найбільша спека. За християнства цей період називається «Петрівка» і, відповідно, «Петрів піст». У цей час не забивали скот і птицю, бо, як говорили старші: «одна муха на м’ясо сяде, і все викинеш». Так, раніше мух було багато, все одно сяде як не одна, то три і свої яйця відкладуть.

Отож, худобу й птицю у найспекотніший період літа не забивали, не ловили і рибу, бо все швидко псувалося. Їли, переважно, рослинну їжу, готували страви, тобто «с трави», «з трави». Ці давні знання і традиції виникли із природніх умов, але церква трактує «Петрів піст» вже по-своєму.

Є ще одна знаменна причина, чому в період перед початком сівби і під час її, наші предки-хлібороби відмовлялися від м’яса, а їли варене зерно, приправлене медом, горіхами, маком, сушеними ягодами і фруктами. Тобто, те, що ми називаємо кутею. Щоб набратися сил для тяжкої праці. Бо здавен люди спостерігали, що найбільші і найсильніші представники тваринного світу – буйволи, коні, лосі, олені їдять злаки, рослини і траву. Вони великі, сильні, м’язисті і увесь час в русі. Задайтесь питанням: а чим орали землю орії-трипільці, коли ще було далеко навіть до мідного віку, не говорячи про метал? Яку силу потрібно було мати і які зусилля прикладати!

Отже питання: якщо нам не потрібно орати землю, сіяти, у нас немає господарства, нам не потрібно підсипати квочок, у нас є холодильники для зберігання м’яса й риби, чи потрібен нам цей піст?

Зінаїда Куценко