Доволі довгий допис, але він усе одно замалий, аби описати глибинну сутність усього російського, проявлену в сумнозвісному фільмі «Слово пацана». Виправдовую себе: витратив на перегляд час, бо колеги щодня годинами дивляться роспропаганду. І детокс робив після кожної серії, відразу дивився цивілізоване.
А у пацана спочатку було слово. Слово було у Достоєвського. І слово було “великая русская культура”. Трошки про русскую культуру, втілену словами пацана. Там, блд, Достоєвський на Чехові з усіма Толстими і навіть трошки Тарковським.
1. Загальне: пацани не мають ані мети, ані шляху. В “Бригаді” мета в бригади була. І “Бригада” дуже холодна. А тут — соплі, воплі, так звані емоції. По факту — слово пацана переходить в істерику пацана.
2. Вова Адідас не любить американців і загалом Захід, але чомусь Адідас. Він любить тата: довів до інфаркту, зате єдиний прийшов на ювілей. Там через такий сентиментальний жест Вову і застрелили.
3. Андрюша Пальто любить маму. Коли його дружок Марат утягнув маму в лохотрон і мама програла шапку, пацани пожаліли маму і принесли іншу шапку. Та шапка була крадена, мама поїхала кукухою, підпалила на собі волосся і потрапила в дурку. Пальто пішов по тортик для мами на базар. На квіти грошей не було. Хотів поміняти квіти на шапку. Його впізнав обікрадений, і Андрюша сів у колонію.
4. Марат здав пацанів і вступив до комсомолу, перед тим забравши в Рината, який какав, піонерський галстук. За це комсомольський лідер дозволив Марату замочити в сортирі гвалтівника подруги.
5. Айгуль вистрибнула з вікна, бо її, згвалтовану, зневажала рідна мама, не кажучи вже про всю школу і весь район. До речі, автори серіалу її теж зневажали.
6. Медсестра Наташа покохала Вову Адідаса і віддала йому не лише себе в підсобці, а й свої останні гроші. Баришні люблять рисковых пацанов.
7. Міліціонерка Іра спить із музикантом Джоном, який тіпа андеграунд і дає квартирники, хоча співає Серова в кабаку. Іра викликає еротичні фантазії у Андрюші Пальта. А вигрібає від пацанів музикант Джон.
8. Всі всіх б’ють руками й ногами. Але носи, зуби й кіски цілі. І всі дозволяють себе бити. Хух!
Це короткий огляд російського культурного продукту. Ни любви, ни тоски, ни жалости. Плюс саундтрек – «Мираж» і «Ласковый май». Яка країна – такий і саундтрек.
Андрій Кокотюха
