Повертати собі й нашим нащадкам давню віру, звичаї, обряди необхідно, бо то були знаки нашого правильного природного шляху. Але збились ми з того шляху давно, збились не здуру й не від підлої агресїї чужорідних сил, а через загальнолюдську хворобу — спокусу технічного прогресу як основи матеріального комфорту.
І сьогодні абсолютно безплідними є спроби відшукати правильну методичку щодо свят, дат, ритуалів та імен. Навіть автентичні, справжні уламки тої культури не повернуть нам самої культури.
Бо та культура, яку нерідко люди називають землеробською, була, якщо точніше сказати, землелюбською. Вона виросла з праведного природного способу життя, а тепер разом з ним гине.
Ці дивовижної краси уламки дурень ногами підкидає, а розумний береже, обожнює й намагається склеїти. Вони не загинуть, збережуться таки навіки, кожний обряд, кожна пісня, кожний давній звичай, навіть кожний забобон (чи міф?) залишаться золотою пам’яттю про землелюбство наших прабатьків… Якщо людям вдасться повернутися до природного способу життя.
Але природний спосіб життя — це найскладніше й найтрудніше. Бо вже тепер більшість українців не можуть зрозуміти що це таке.
Василь Триліс
P.S.
Питання складне з декількох сторін. Кого вважати нашими пращурами: трипільців, скіфів, гунів, козарів? Що відомо про вірування наших пращурів? Всі джерела, що мають давність до 1700 року (приблизно), в переважній своїй більшості підроблені.
Чи варто враховувати записи Гомером молитов наших пращурів? Чи варто враховувати вплив зороастризму?
Як на мене, то спочатку потрібно виправити нашу минувшину і вичистити з неї всі побрехеньки, що туди насовали, аби ми не знали свого справжнього минулого.
Юрій Коваль
