Культура

«Котики», зайчики і трохи «бєлочок»…

Кінофільм «Наші котики» мене НЕ вразили, і я міг би довго критикувати се кіно. Але головне, що це фільм, де українці сміються не тільки з ворога, а й із самих себе — а це ознака здорової нації.

«Пекельна хоругва» — чудова казка з отим: «Шо за місце паскудне? Невже Московія?!».

Та головне, що коли українських фільмів буде бачити глядач не один-два, як нас тримали при Кучмі (нікчемний фільм «Богдан Хмельницький» Мащенка, непогані «Пропала грамота» та ще три-чотири і все!), а творитимемо сотні — тоді і геніальні з-поміж них вилущуватимуться. Серед множества хороших.

Проте, це ж тільки зараз, при поганому «баризі», свободівець Пилип Іллєнко (чи то тільки брат його у «Свободі»? — не знаю) зміг реалізувати державницьку лінію в кіно. Без «бариги» не було б цих українських фільмів. Свободівці, звісно, віддячили…

Але цього запасу вистачить на рік-два. А далі? Будемо дивитися тільки «Слугу народу»? Так там же — свят-свят-свят! — розстріл Верховної ради…

P.S.
Мені тут доскіпливі читачі закидають, що «Пропала грамота» вийшла ще 1972 року, але я пам’ятаю, що за Кучми побачив. Це ще раз свідчить: при творцю олігархату важко й згадати які українські фільми виходили. Недарма під час голосування за Декларацію про державний суверенітет він ще числився офіційно «русскім»… А нині до влади прийшла дітвора, котра при Кучмі виростала. Без українського кіно, без української мови і, як бачимо, без царя в голові…

Василь Чепурний

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.