На поетичному небосхилі Чернігівщини, цієї прекрасної місцини, чільне місце посідає творчість Ліни Ланської. Ліна Ланська – автор поетичних збірок «Танець на лезі» (2017), «Маленькі вірші великої Ліни» (2018), «Бурштиновий рай» (2019), «Смарагдова скрижаль» (2019). Усі поетичні збірки різні, проте єдині глибоким змістом.
Поезія Ліни Ланської насичена. Найперше, відчувається душа. Вона тут за кожним рядком. Кожний із нас спроможний відчувати по-різному. Однак у кожного болить душа від втрати близької людини чи радіє успіхами дітей. Радіємо сонцю, сумуємо, коли дощить…
Оці прості печалі та радості Ліна Ланська пропускає через душу і з’являються рядки, котрі співзвучні читачеві:
Душа дощить солодким дивом.
У повінь снів зірвався сум.
Бешкетна ніч така грайлива,
В терпку закуталась росу…
То любощів неспинна злива.
Душа дощить…
Душа під впливом життєвих бур не витримує «безжальності аскез». Вона – із почуттями, що «заховані найглибше».
Її лірична героїня прагне знайти той шлях, який буде правильним у пошуку істини. Відтак бачимо духовно багату особистість, котра прагне духовного самовдосконалення.
Читаючи і перечитуючи вірші Ліни Ланської, розумієш, що вони глибокі за змістом, досконалі за формою, сповнені філософських роздумів про життя. Її поетичні образи почасти складні, вимагають уважного прочитання, відповідного душевного настрою, а інакше годі зрозуміти їхній глибокий зміст, майстерність і досконалість.
Безумовно, поезія Ліни Ланської розрахована на підготовленого, елітного читача, який здатен заглиблюватися у філософський сенс людського існування, який здатен сприймати вірші у культурологічному контексті.
Саме така поезія мені до душі, саме така поезія спонукає до розмірковувань. Саме вона є ПОЕЗІЄЮ у високому розумінні цього слова.
Шкода, що досі Ліна Ланська не є членом Національної спілки письменників України, адже її поезія варта широкого визнання.
Ірина Небеленчук
