Кілька слів про позицію західних інтелектуалів «лівого спрямування» в питанні російсько-української війни. Яскравим виразником цих поглядів є газета «Нью-Йорк Таймс» і Голлівуд. Як кажуть: немає нічого нового під сонцем. Як і під час В’єтнамської війни, вони проголошують гасла миру й дружби у всьому світі, щоб не гинули невинні люди. Ці інтелектуали, що взагалі ніколи не вчили історію, існують у вакуумі аісторизму.
Вони забувають якось, що у випадку нового кордону і замороження війни Путін так і лишиться непокараним, як толерували вони свого часу Мао і поліглота Хо Ші Міна — В’єтнам, до речі, так і лишився з його ідеологією у повній безвиході. І Росія у випадку замороження війни теж лишиться у повній безвиході, для Путіна жодної Гааги не буде, бо ця умова стане у випадку таких переговорів основною.
Дуже показовим у спадкоємності «лівих» ідей західної інтелігенції, що нині звуться інтелектуалами, є фільм Олівера Стоуна «Взвод», почасти автобіогарфічний, присвячений війні у В’єтнамі. Фільм вражаюче показує саму війну, але який же фарисейський його висновок: американські солдати, виявляється, воювали не за демократію, не проти диктатора Хо Ші Міна, не проти комунізму, а самі з собою, з власною жорстокістю щодо цивільних, із власним розпачем і страхом.
У цьому фільм є ще гарний пасаж про те, що неосвічені, бідні американці завжди несуть на собі тяготи Америки, що вони є сіллю цієї землі, а багатенькі завжди відмазуються. А як же досвід Джона Маккейна і багатьох інших американських офіцерів? Готовність змиритися із будь-яким тоталітарним вождем, досить згадати симпатії Сартра з його Сімоною до Сталіна під претекстом миру, хоча й хлопові ясно, що живі тоталітарні вожді і непокаране зло завжди призведуть до іще більших людських жертв, іще жорстокіших воєн, спонукає до дуже просто висновку.
Товаріщ Лєнін, коли писав про русскую інтєлігєнцію, мав на увазі усю цю «миролюбну» бражку й на Заході також: у кожної нації є своє гівно. Але нічого, хай постмодернізм не оперує принципом історизму, історизмові на постмодернізм начхати: Голлівудові вже явний кінець, бо те, що вони знімають нині — це дуже погане кіно.
А фінансисти зразка Макрона в якості президента країни — це гірший варіант, ніж комік. Гівняні гуманісти — такі ось інтелектуали. І без моральних принципів, і без залишків розуму. Але я вважаю, що хай дають свої статуетки і нагороди, кому хочуть. Кінчаться їхні статуетки не через ядерний вибух, а через їхню тупість.
Роксана Харчук
