Історія про те, як виникає оцінка з мінусом чи навіщо потрібні дивні книги? Випадково за обміном отримала постмодерніський роман «Тотем» Степана Процюка, виданий 2005 року…. Що хорошого сказати: то це ідеальна річ філологам для написання курсових чи будь-яких інших робіт з літератури.
Кожен бажаючий знайде купу художніх прийомів і записів, ознак постмодерну й, звісно, бєсжалосний і бєспощядний «потік свідомості». Також за цією книгою можуть писати роботу психологи й психіатри на теми сексуальних девіацій і не тільки.
Власне, майже всі бали книга втратила за згадки геніталій кожної сторінки, а ще за надзвичайно крінжовий хоч і «нормальний» рівень сексизму, як на початок 2000-х.
Ще можу відзначити користь таких книг для навичок швидкочитання, бо довго і вдумливо читати, без особливої мети навряд чи можливо.
Власне, це все. Якщо хтось шукає дивне чтиво і сюжет вам особливо треба, а ще вас не 
хвилює логічне мислення — тоді ця книга для вас. Хоча, чесно, не думаю, що вона комусь зайде крім як з професійної точки зору.
Анастасія Палієнко
***
Читаю зараз його книгу про Винниченка, перед цим закінчила його книгу про Стефаника… Я так розумію, в нього всі книжки в стилі «вільний потік свідомості і рандомні факти». Він і в художці зловживає «багатокрапками»?
Я з творчістю автора не була знайома, але шкільна програма безжальна. Читаю все, що й моя дитина, щоб мати можливість з ним обговорити і мати уяву, які твори формують свідомість сучасної молоді.
Арганавти Процюка мене не просто вразили, я була шокована. Упустимо його цей стиль лити з пустого в порожнє і надавати снам і юнгівським архетипам величезного сенсу, але! В книзі описаний дитячий секс. Дівчинці 14, хлопцю 16. Я той епізод прочитала разів пʼять, щоб впевнитися, що в мене не почалися галюцинації. Сьомий клас, дітям сучасний український письменник розповідає про перший секс?!!!! Скинула фото вчителям і друзям, попросила висловити свою думку, подумала, мо то я трохи не в темі, а сучасні діти починають статеве життя вже в чотирнадцять …
Знайшла декілька інтервʼю з автором, так він реально вважає, що то офігенний епізод для дитячої літератури. І він прям пишається собою. Фу!
Тому, я розумію вашу мінусову оцінку. Колись теж так оцінила книгу іншого сучасного автора, але в порівнянні з Процюком, там хоч літературно було краще, а не цей потік…
Ірина Марченко
***
Чому деякі люди не цінують справжнє своє покликання, а марнують сили в намаганні досягти те, що їм не притаманне? Біс його зна… От пан Процюк з таких. Він чудовий літературознавець, ерудована людина, проте марить письменством і затято себе ним вважає: “Я письменник!”. А насправді всі його художні твори це лише авторські роздуми й щедро насипані по тексту сентенції, проте не більше. Герої всі, як один, пласкі, неживі, а найголовніше — нічим не відрізняються один від одного, бо всі вони насправді — це сам Степан Процюк — не важливо, чоловік чи жінка, не важливий вік, час, обставини. Він всіма правдами й неправдами прагне визнання саме як письменник — так, ніби фаховими літературознавцями в Україні всі площі вистелені. На Шевченківську премію подався… Можна сказати, спостерігаємо трагедію особистості. Так, на жаль, буває.
Володимир Ворона
