Якщо ви захочете мандрувати Гетьманщиною, тримайтеся північніше від Київа. Найкраще поїхать на Козéлець через Остер, потім на Чернигів. Звідти держіться на схід, на Седнів і річку Снов. Звідтіля на Мену і Сосницю, на міст через Десну. Потім терпляче переживіть погану дорогу до сотенної Шаповалівки, щоб одержати винагороду — рівнесенький, космічний шлях до Батурина.
Заночувавши неподалік цитаделі й Сейму, їдьте трохи назад. По праву руку буде Борзна, тоді одразу ж могила Панька Куліша, а ще далі — Заньки та непривітна оселя Адасовських. Тоді не їдьте на Веркіївку, а через Малу Кошелівку — на Ніжень.
З Ніженя подайтеся на південь, у Талалаївці звертайте на Ічню. Проминувши Удай в Томашівці, ждіть іченської окружної. Тоді через Ржавець, де вкрали Січову ікону Божої Матері, до Парахвіївки — отої, де валяють старий рафінадний завод.
За церквою, яку все ніяк не відіб’ють у москалів, вертайте на Петрушівку, де вже й недалечко до малоросійського Бельведера — Качáнівки.
Як їхатимете через Івáницю на Прилуку, то плюньте в хату того вахлака, що поставив собі на дворищі пам’ятник Лєніну. Тоді не в’їжджаючи до Прилуки, завертайте на Старий Биків, що вже на Переяслівщині.
Дороги такої ніколи не було, але зробили були москалі бетонку для своїх танків. І тепер ловко їхати у бік сотенного Гоголева по колишній пустині, де тіки був очерет і мóгили скихви. Як доїдете до гоголівського летовища, знайте — там завертать на Баришпіль. Зараз би старі люди його не познали: розколупали у войну як той Ляйпциг чи Лінденштрасе, та й звуть тепер Борисполєм.
А як вже подастеся на захід, до Бортничів і Сокірків, то ще здалеку забачите фіолетове хмарище. То люди там гомонять по-кацапській і їм з рота йдуть такі наче клапті. Й усі трохи несамовиті. Отам і кінчається ваша мандрівка…
Ростислав Мартинюк
