Не тамуйте своїх образ,
Не затлумлюйте біль у рані,
Не ховайте сивини ранні,
Не тамуйте своїх образ.
Не годуйте чужих птахів,
Що злетілись у ваші вікна –
Те видіння так швидко зникне –
Не годуйте чужих птахів.
Не шукайте своїх думок.
Де поділись? В якім полоні?
Свище вітер в порожні скроні.
Не шукайте своїх думок.
Не питайте свого життя,
Що найлегше у порох стерти?
Чи далеко до тої смерти –
Не питайте свого життя.
(Мар’яна Савка. Оголені русла. Тернопіль. 1995)
Весною 2016, коли в Росохачі відкривали пам’ятну таблицю Степанові Сапеляку (1951-2012), на школі, де він навчався, під час колективної знимки до мене підійшов старший низенький 
сивий чоловік і сказав: “Пане Баран, можна я стану біля вас?”. Трохи здивовано відповів йому: “Так, звичайно. Можна дізнатися, хто Ви?” – “Орест Савка. Я розкажу доньці, з ким я нині познайомився”…
Добрий, талановитий, наївний пане Оресте (1939-2022), як вам заздрю, що ви зберегли ті почуття, які моє покоління розгубило: віри в доброту людського серця.
Мар’яну ж Савку я побачив на виступі “МЮНИ-ТУГИ” в молодіжному театрі чи не осінню 1993. Рекомендувала піти на той виступ Наталія Колічниченко-Братунь. А пізніше вона приходила в гості до Ростислава Чопика, коли ми жили в гуртожитку ПТУ на вулиці Донбаській чи Донецькій (Сихів), разом із його молодшим братом Юрком, музикантом з “Мертвого півня”.
Її перша книжечка із салонними дівчачими віршами, до якої написала передмову Тамара Севернюк, – я бачив, як Мар’яна під час першого “ЛІру” підходила до пані Тамари і домовлялася за передмову, – десь вона тоді вловила інтонаційно-смислові перегуки між їхніми віршами, – була виповнена якоюсь дитячою чистотою і сподіваннями з ледь помітними драматичними нутами. Мені подобалися її вірші, а ще Мар’яна їх артистично виконувала.
Ці вірші мені й нині читаються з відчуттям ностальгійного проминання, коли молодість відкрито глядить у світ, а зрілість розуміє, що ті давні юнацькі переживання і відчуття чи не єдине, що в’яжуть із собою колишнім. І, вглядаючись у ті розмиті обриси, здивовано гадаєш: невже це був ти?
Євген Баран
