Чернігівська письменниця Валентина Мастєрова живе в селі, а книги її з’являються у солідних видавництвах Харкова і Києва. За роман «Тобі скажу», який щойно побачив світ у «Парламентському видавництві», її кандидатуру висунуто на здобуття Національної Шевченківської премії.
Звісно, шансів на отримання мало — скажемо чесно. І не через недоліки чи достоїнства книги — просто ця премія, як і багато інших, вручається шустрішим, проворнішим. А трохи раніше — то й взагалі куплялася-продавалася. І то тими патрійотами, на яких би ніколи й не подумав…
Або, як цього року, вона була присуджена поетесі, вірші якої читати просто неможливо, але зате вони — про Бабин яр і трагедію єврейського народу… Чи, як ще раніше, — написав чоловік при Ющенку поему про Голодомор, встиг, золотий-сілєбряний, і премія єсть…
Цього разу премія буде вручена, скоріш за все, дружині Михайла Слабошпицького — Світлані Короненко-Слабошпицькій. Хоча зараз уже цю премію і не продають, але потужна і щотижнева медійна підтримка саме цієї кандидатури свідчить про наміри вручити премію саме пані Світлані.
Але хай собі тішаться — бо й факт висування кандидатури нашої Валентини Мастєрової (і то вже вдруге) свідчить про таки неперебутній талант. А це головне.
Василь Чепурний, «Сіверщина»
