Ось Булгаков і став україноскептиком — назвати його україноненависником у працівників музею в Києві язик не повертається. Працівники київського музею знайшли в «Бєлой гвардіі» одну цитату, в якій Булгаков «ругаєт» гетьмана Скоропадського. В статті на Медузі ця цитата є. Однак це неправда, наче більше в «Бєлой гвардіі» (1-й редакції) і в оповіданнях письменника немає антиукраїнських висловів чи не декларується ненависть до українців, передусім ідеться про УНР, петлюрівців і мову Винниченка.
Працівники музею замовчують факти.
А цього робити не можна. Інша справа, що нинішній очільник Спілки Михайло Сидоржевський показав себе людиною, котра не володіє інформацією. Звичайно, я розумію, що зараз почнеться дискусія про те, чи треба було Сидоржевському взагалі спілкуватися із кореспондентом рос. видання, котре є дуже слизьким, таким слизьким, як Медуза, і належить чи не Ходорковському.
Демократичне суспільство передбачає все ж спілкування, а не відмову від нього. Україна має вигравати битви не тільки на фронті: на харківському напрямку, на херсонському і на Донбасі. 
Треба висловлювати свою думку завжди і скрізь.
Мені сподобалася заява одного музейника про те, що СПУ — сталінська відрижка. Можливо, й відрижка, але СПУ все ж має перед Україною певні заслуги на відміну від Булгакова. Члени СПУ все ж зберегли у совку українську мову, якою ми послуговуємося нині, але музейникам Булгакова начхати на цей факт. Крім того, сам Булгаков не такий і безгрішний. Я вже багато разів писала про його поклоніння перед Сталіним. Та й Сталін любив «Дні Турбіних». Чи означає це, що Сталін хороший? Стаття на Медузі свідчить про одне: працівники музею Булгакова в Києві приховують реальні факти з біографії Булгакова, зокрема його прагнення догодити Сталіну п’єсою «Батум», а також не згадують його оповідання «В ночь на 3-е число» і «Я убил», котрі є своєрідною модифікацією 1 редакції «Бєлой гвардіі», в яких висловлена ненависть до українців.
Між ненавистю і скептицизмом є все ж велика різниця. Працівники музею Булгакова, як бачимо, просто не можуть здобутися на те, аби сказати про Булгакова правду і не відбілювати його.
Роксана Харчук
P.S.
Як ви думаєте, який відсоток українського електорату читав Булгакова або Андруховича? Усе це буря в стакані (інформаційній бульбашці). Нещодавно в новинах показали сюжет про те, як, здається десь на Рівненщині, кілька зовсім молодих людей створили конструкцію універсального зарядного пристрою, здатного ефективно працювати у польових умовах і навіть виготовили самотужки кілька штук для ЗСУ. Це подавалося як наше видатне досягнення. А насправді, це свідчення про страшні речі для України. Якщо ці юнаки справді створили щось корисне, то у нормальному суспільстві вони повинні були б запатентувати свій винахід і передати його підриємствам військово-промислового комплексу для серійного виробництва і постачання ЗСУ. І усе це повинно було б бути зроблено якнайшвидше.
Україна нізащо не виживе у протистоянні з РФ без потужного і самодостатнього ВПК. А нам розказують про «зерновий коридор», транзит російського аміаку та нашу супервідповідь шляхом збільшення експорту залізної та титанової руди…
На днях у Празі відбулася 70-тисячна проросійська демонстрація, понад 50% словаків у віці до 35 років схвалюють напад Росії на Україну. А це навіть не те, що зими — справжньої осені ще не було!
Ми переконали себе, що нам усі повинні допомагати. Але кожний у цьому світі сам за себе, і намагається використати інших для вирішення своїх питань. Радянські озброєння у НАТО незабаром закінчаться як і власний антикваріат, і нас почнуть бити про простягнутій руці.
Якщо ми самі не будемо себе озброювати, то нас ніхто не озброїть. Ми втратили час з 2014 року до 24 лютого, ми втрачаємо його зараз у пустослів’ї боротьби з Булгаковим. 99% українців ніколи не чули про той музей і чути не хочуть. У нас повномасштабна війна з дуже серйозним ворогом, а ми замість негайної перебудови економіки на воєнний лад, перебудували інформаційний простір і воюємо з вітряками на польських харчах, куплених на кредити від Заходу. Поразка у війні 1918-1921 років нас нічому не навчила.
P.S. А Булгаков українцям не потрібний.
Віталій Писанський
У мене є лише один аргумент: спочатку було Слово. Власний ВПК без усвідомлення того, яке суспільство ми будуємо, не з‘явиться. А будуємо ми українське і демократичне суспільство. Дискусії ці дрібничкові, але вони свідчать про:
1. Не можна приховувати факти, їх треба подавати повністю. Росія вічно факти приховує, тому вона і потерпить крах;
2. Заборони в демократичному світі неможливі. Хай наші інтелектуали все ж не кенселять рос. культуру, а протиставляються їй в інший спосіб: пишуть гарні вірші і прозу, генерують класні ідеї й висловлюють ці ідеї в очі росіянам. Це буде нормально
Роксана Харчук
