Культура

Між літературою і життям

Чи існує межа між реальним життям і літературою? І якщо так, то де саме вона проходить? Читаємо вигадані романістами історії з неймовірними на перший погляд сюжетами тільки для інтелектуальної та естетичної насолоди, шукаючи у них художню, а не документальну правду життя. Наприклад, роман чудового американського письменника Філіпа Рота, який недавно, на жаль, покинув цей світ.

Його роман «Людське тавро», в якому герой-афроамериканець з фактично білою шкірою (від Фолкнера я вже давно знаю, що таке можливо), піддавшись миттєвій спокусі під час запису до армії, вказує в анкеті, що він єврейського, а не афроамериканського походження.

Згодом фактично зрікається родини, приносить багато користі своєму університету, де викладає, робить блискучу академічну кар’єру, яку наприкінці життя руйнує звинувачення від студенток-афроамериканок у расизмі.

Тільки читач може оцінити весь трагізм і одночасно глибину іронії ситуації, знаючи, що в негативному ставленні до афроамериканців звинувачують фактично їх одноплемінника. Прожите фактично під прикриттям життя професора мстить йому через зречення власної ідентичності.

Голлівуд знайшов цю вигадану історію гідною екранізації у фільмі із зірковими Ентоні Гопкінсом та Ніколь Кідман.

Чернівці мають власну історію життя під прикриттям — чернівчанина Петера Деманта (Вернона Кресса). Тільки на відміну від Ротової – не вигадану. І як після такого відрізняти правду життя від вигадки?

Юрій Чорней

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.