Цієї світлої неділеньки, мій грузинський друг Заза Мезврішвілі, продюсер танцювального ансамблю «ГОРІ», познайомив мене з дуже світлою людиною, грузинським митрополитом Мельхіседеком.
Насамперед сьогодні, у дев’ятий день, ми молитовно поминали новопреставлену мою мамочку Євгенію, багато говорили про питання духовности…
А вже згодом митрополит розтолкував, якою він бачить ситуацію, сьогоднішнього життя України.
Так ось, орнітологам, виявляється, відомо здавна, що з усіх птиць, лише ворон, з притаманною йому нахабністю, може підлітати до самого орла, чіплятись кігтями у спину велетня і продовжувати летіти з ним, при тому ще й гострим дзьобом довбати хребет орлові.
Терплячий орел не має змоги одразу скинути кровопивцю зі своєї спини, але він має мудрість. Він не припиняє свій політ ні на мить, а стрімко летить все вище і вище, аж до самісіньких хмар.
І вже там, у високості, де обмаль кисню, агресивний довбо-ворон, нещадно задихається, і так знесилена дохляка каменем падає на землю, щоб там бездарно розлетітись на шкамаття.
Тож так і Україна, маючи на своїй спині кровожерливих агресорів, ні на мить не має права призупинятись. А має летіти все вище і вище, аби то смердюче вороння, подушилось від власного безглуздя і повиздихало від нашого успіху.
Ось такі повчальні історії від мудрого митрополита Мельхіседека.
Сергій Файфура
