Культура

У музеї Михайла Коцюбинського

В музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського відбувся кінопоказ картини «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова. Фільм «Тіні забутих предків» – своєрідний художній елемент, що поєднує два світи, двох митців, які жили у різні часи – кінорежисера Сергія Параджанова та класика української літератури Михайла Коцюбинського. Це фільм та повість, які дослідники вивчатимуть ще не один рік та знаходитимуть у них унікальні моменти, що ілюструють українську культуру, звичаї, традиції.

В меморіальному будинку Михайла Коцюбинського в Чернігові, у найбільшій його кімнаті, де колись відбувалися літературні суботи, де письменник працював за робочим столом над своїми найвідомішими творами, зокрема і над повістю «Тіні забутих предків», відбувся кінопоказ однойменної стрічки Сергія Параджанова. Глядачі поринули у чарівний світ Гуцульщини, сповнений давніми віруваннями і уявленнями, де лісом блукає Чугайстер, де Іванко грає на флоярі своїй коханій Марічці, а вона складає для нього веселі пісні – коломийки.

Кінопоказ відбувся з нагоди 99-річчя від дня народження українського та вірменського кінорежисера і сценариста Сергія Параджанова (09.01.1924 – 20.07.1990).

Михайло Коцюбинський написав повість «Тіні забутих предків» 1911 року. А оскільки до написання усіх своїх творів ставився надзвичайно відповідально, то перед тим, як описати побут гуцулів, відвідав село Криворівня у Західній Україні. А після повернення писав своєму товаришеві Володимиру Гнатюку: «Весь час, як повернув з Криворівні, працюю щодня, більш-менш правильно. Пишу оповідання на основі своїх вражень з Карпат. Боюсь, хвилююсь, але пишу». Так ось тут йшлося саме про повість «Тіні забутих предків».

Працюючи над твором, письменник вкладав у нього всю свою силу та енергію, не відволікаючись на інші справи. Про це він згодом теж напише другові: «Дуже був зайнятий своїм оповіданням, але нарешті скінчив. Називається воно «Тіні забутих предків».

А через півстоліття до тієї ж Криворівні на Івано-Франківщині приїде відомий кінорежисер та сценарист Сергій Параджанов, аби відзняти свій шедевр за однойменною повістю Михайла Коцюбинського. Оператор кінокартини Юрій Іллєнко творив справжні дива зі звичайною кінокамерою, знімаючи просто неймовірні кадри. Музику до фільму написав Мирослав Скорик. Актрису Ларису Кадочникову затвердили на роль Марічки дуже швидко, а ось Іванові Миколайчуку довелося добре попрацювати, аби вибір режисера випав саме на нього. Цей фільм був дебютним для Миколайчука, а Кадочникова на той час була вже відомою акторкою.

Гарвардський університет додав стрічку «Тіні забутих предків» до списку обов’язкових для перегляду студентам, які претендують на вищий ступінь кінознавства. Картина займає першу позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Стрічка «Тіні забутих предків» започаткувала мистецьку течію в українському кінематографі середини 1960-х років – українське поетичне кіно. На відміну від офіційного радянського соцреалізму, цей вид кіно ставив на передній план візуальну виразність. У цих фільмах сюжети будуються на історичному та етнографічному матеріалах, що дозволяє підняти питання української національної ідентичності.

Віднині музей-заповідник Михайла Коцюбинського започатковує новий проєкт кінопоказів – кожного місяця запрошуватимемо гостей на перегляд нової кінострічки, що належить до списку українського поетичного кіно.

Ігор Коцюбинський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.