Культура

Микола Махінчук і його пристані надій

«Я не знаю, як можна торгувати словом», — щиро зізнався прозаїк, публіцист і поет Микола Махінчук. Тому він жодної своєї книги не продав, а завжди роздавав бібліотекам, школам, друзям і колегам.

«Пишаюсь, що я живу в Україні! Не уявляю, як жити на іншій землі, бував у 43 країнах, всяке бачив і запевнився, що треба жити на своїй землі і передавати цю любов своїм дітям».

В ошатному Українському фонді культури імені Бориса Олійника Микола Махінчук презентував дві книжки поезій — «Балади про справжнє» та «На пристані надій».

Ці збірки поезій з автографом автора розійшлися, як гарячі пиріжки. А в «начинці» — і лірика, і громадянські мотиви, і всі болі нашого життя, починаючи з Другої світової і закінчуючи сьогоденням.

Щирість, відкритість та правдивість – цим пронизані його рядки. Саме такими рисами він володіє, а ще — працьовитістю, добропорядністю і совістливістю.

Про справжній глибокий письменницький і журналістський дар говорили гості на презентації, серед яких чимало його однокурсників із факультету журналістики Київського держуніверситету імені Т.Г. Шевченка. А за дари згори прийнято дякувати. Тож від автора звучали слова вдячності своїм батькам, рідній землі села Тарган, що на Київщині.

«Вдячний долі, що маю опору в житті – моїй дружині (також журналістці) Надії, яка створює затишок і всі умови для творчості». Насправді, це неабияк важливо для творчої особистості, яка ні дня не може жити без рядка.

Микола Махінчук пишається, що має двох чудових синів, які, до речі, допомагають йому у виданні письменницьких праць, і 18 доньок – так він називає свої книги. Любить, коли не він сам, а його слово читають вголос.

Слухаючи Павла Громовенка у циклі радіопередач про Сікорського, він зловив себе на думці: «Невже це я написав?!» До речі, за книгу «Переяславський скарб Михайла Сікорського» він отримав премію Фонду Волиняків-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку та імені Героя України Михайла Сікорського.

Цікавий штрих із біографії Миколи Махінчука: парубком, ще до армії, працював електромонтером у «Київенерго», і нині, хоч визнаний письменник, а й досі зустрічається з колегами по дроту.

А ще Микола Гаврилович – доброчинець на культурологічній ниві, відзначений премією за доброчинність Міжнародного доброчинного фонду «Українська хата» (голова Микола Рудаков). Під час презентації голова Українського фонду культури імені Бориса Олійника Олександр Бакуменко вручив Миколі Махінчуку Міжнародну премію імені Володимира Винниченка.

Людмила Опанасенко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.