Мій тато ніколи не був на Байконурі, хоча написав книгу про українського інженера-конструктора космічної техніки планетарного масштабу Сергія Корольова. Книга називається «Ніч перед стартом».
Вона видана в сімдесятих — в епоху брежнєвського ідеологічного мракобісся. Але тато як міг, напівнатяками (бо на ньому вже було тавро «буржуазного націоналіста» за Роксолану) – намагався сказати, що першими в історії людства космос підкорили таки українці.
Це до полтавця Олександра Засядька, винахідника ракет, який на сто років обігнав час, в його дослідницьку лабораторію приїздила імператриця Катерина, залишивши запис у книзі почесних відвідувачів: «Тут усе цікаво, як у галантерейній лавці»…
Це чернігівець Микола Кибальчич дописував свій проект реактивного літального апарату у камері смертників уламком ґудзика на стіні.
Це полтавець Юрій Кондратюк — за зізнаннями самих американців – зробив можливою першу у світі посадку космічного корабля на Місяць, здійснену за схемою й принципами геніального українського винахідника .
Це до обличчя житомирянина Сергія Корольова сімдесятип’ятирічний Ціолковський підсовував скручений у рурку аркуш паперу, аби краще чути розповіді юного конструктора про щойно написану ним книгу «Ракетний політ у стратосфері»…
Про них писав мій тато — про українців, які, зрештою, дозволили Маску відправити свою автівку на Марс. Такі книги сьогодні, вочевидь, попитом не користуються. Принаймні ще жодне видавництво не звернулось до нас із пропозицією перевидати книгу. Зате полиці книгарень забиті солодкими, аж нудотними, штучними історіями «до кави», «до чаю», з кардамоном, з корицею, із чим там ще… Але Бог з ними.
Зате я безмірно вдячна моїй подрузі Людасі Щербанюк, яка, відвідавши щойно Байконур, взяла туди і книгу мого батька. Я думаю, він, мій тато, теж щасливий від того. Бо, насправді, він був таким самим романтиком, мрійником і людинолюбцем, як і герої його книг. А саме такі люди, як відомо — дорослі діти із великим серцем і світлим розумом — і рухають людство уперед.
Люблю тебе, татусь, пишаюсь тобою.
І книгу перевидамо, з чудовими ілюстраціями на розкішному паперу, обіцяю!
Галя Плачинда
Можливо вони й не популярні, але люди повинні знати і про цих людей, і про Вашого батька. У мене вдома все моє життя простояла книжка “Ревучий”. І коли у минулому році я все-таки прочитала, то була у захваті. Тому наступною книгою була “Ніч перед стартом”. Пам’ять про вашого тата жива. І я дуже вдячна за його працю. Його книжки надихнули мене на читання наших українських письменників, які розкривають історію нашого краю.