Навчаючись в аспірантурі Інституту літератури, Володимир Даниленко написав експериментальний твір «Дзеньки-бреньки», де в кафе «Еней» зібрав українських письменників від Нестора Літописця до Оксани Забужко. В кафе вони п’ють, дискутують, сваряться, роблять одне одному всякі капості, а потім виявляється, що їх там хтось зачинив. Це була яскрава пародія на замкнутість української літератури, написана в стилі постмодернізму.
Цим твором захоплювалися, цитували, але жоден видавець не ризикнув його видати, бо він ламав традиційний канон української літератури.
У День народження Володимира Даниленка хочу процитувати вірш Ромця Здорика про творчість іменинника, сподіваючись, що він ще не раз потішить нас своїми відчайдушними естетичними експериментами.
Наталі Куліш
Zдорові будьте
(точніше – щоб вас смажена
качка копнула)
ірванці-іzдрики-андруховичі
ті, хто z постмодерном мають
стільки ж спільного
як нужник іz космосом
як проносні zвуки іz муzикою
бітлz
вам би гербарій збирати
не в садах поезії
вам би доживати віку
в гуртожитках для молі –
муzеях…
інша річ – величковський –
допетрав роzкласти ім’я своє
на шмаття літер
і мав zа честь
стати першим післямайбутом
zа ним семенко,
співець смердючого києва,
де навесні акації гірші лайна
і білі автомобілі
і потяги
і трамваї
і витончені zабужки,
котрі досліджують секс
zамість того, щоб ним
zайматися.
Бо це як у літературі
хто тямить – той пише,
хто ні – досліджує.
от і маєш
жодної
більш-менш пристойної фіґури,
z котрою кортіло би сусідити
на мистецькому постаменті
саме старперство
бл…во
графоманство
гляди: випаде доля
постфутуриzму
бути постлітературою.
Ні, стривайте,
я стояв би на камені
поряд іz даниленком
та й у підручниках z літератури
ми певно будемо сусідами
(якщо нас якісь падлюки
не роzкидають по часу).
бо дzеньки z бреньками
могли би стати
окрасою постфуту.
а згадати через 100 років
нікого
ні жадана ні цибулька
ні скибу
їдного ромцю zдорика
із його постфутуристами.
– Zамість епілогу –
шановні післямайбути!
витирайте ноги!
у нас на підлоzі
скоєно ермітаж
Ромцьо Здорик
P.S.
Вчора чергову життєву сторінку перегорнув чудовий український письменник, тонкий мовний стиліст, знавець жіночого космосу з його Масками.., Тінями… та Грозами… — Володимир Даниленко. Бажаємо здоров’я і чекаємо нових його книжок, які спонукають до Віри, Наснаги і Перемоги!
