Сьогодні багато теплих, просякнутих захопленням слів про пані Ліну. Компліменти якісь. Шмарки.
Це не той випадок.
Вона не з пересічних, вона з некомпліментарних. Вона прибулиця. Бо її поезія неземна. Її високий штиль виїдав хуторянство.
Вона нас водила не як Мойсей, пісками, вона підривала націю у повітря. А ми її зрадили.
Простіть, пані Ліно.
Ми не на збитки. Ми просто поназбирували через безхребетність непотрібу у народ.
Але нація залишається стерильною.
Многії літа вам, пані Совісте наша терпка.
Сергій Сулима
P.S.
Дорога Ліно Василівно!
Ніяких слів не вистачить, щоб описати ту ступінь моєї любові та поваги до Вас! Ви — символ мистецтва, яке понад часом і простором!
Ви надихаєте наш світ, зболений і вистражданий, який і нині переживає нові виклики та не дає опустити руки. Ваше слово лікує та дарує крила, а Ваша поезія мій особистий Маяк та життєвий орієнтир.
І сьогодні у цей теплий весняний день я сердечно вітаю Вас! І нехай Ваше ніжне серце наповниться тією безмежною любов‘ю, яку мільйони людей відчуває до Вас!
«За нашу і Вашу свободу», Ліно Василівно!
Євген Нищук
