Як то воно, коли не можеш привітати кохану людину з днем народження… Коли не можеш притулитися, обійняти, поцілувати і сказати прості слова: «Дякую за те, що ти в мене є». Я знаю, як воно. Але це словами не поясниш, бо й мільярд слів не опише тугу і сум.
Прості речі, які були такими реальними, набувають іншого значення, коли переходять в розряд «вже ніколи…»
Вже ніколи не зустрінемо і не проведемо цей день разом, як і всі інші дні. Говорять, що не відзначаються дні народження людей, які відійшли в інший світ, але як я можу викреслити з календаря цей день — 13 лютого? Твоє щасливе число 13, як ти говорив… Шостий рік поспіль цей день без тебе.
Смерть відібрала тебе у мене, але вона ніколи не може забрати спогади. Без них не минає жодного дня.
Дякую, коханий, за те, що ти був. Дякую за відчуття щастя, що ми створювали удвох із тобою. Але воно назавжди пішло вслід за тобою. У твій день народження, Ігорку, бажаю тобі сонячного дня в раю.
Зінаїда Куценко
