Знаю Аліну Третяк ще зі щасливих університетських днів. Вона вміла захоплюватись усьому довкола… Її щирий захват випромінював іскристу безмежну радість, яка є хіба в дітей, що ще не знають брехні… З роками люди грубшають — і зовні, і особливо внутрішньо.
Що ж до Аліни Третяк, то вона, здається, вживає якогось божого бальзаму, чогось схожого, можливо, з «Jagermeister», отого правдивого німецького напою, котрий скомпановано з 56 натуральних інгредієнтів за секретним рецептом, вистояним у дубових діжках…
Інакше як би вона могла залишатися всі ці роки Снігуронькою, на яку падають сніжинки часу і тільки додають їй втіхи, натхнення, дивування земній красі і її щедротам, що спонукає Аліну говорити римами, наслідуючи Ліну, ви знаєте яку…
Л.І.
Сніжить, сніжить, білосніжить,
Очі сяйвиною ніжить,
Небо купол відкриває,
Пір’я Ангели скидають.
Як Дитя, душа радіє,
А сніг в’ється, а сніг віє.
Він накрив дахи будинків,
Сніг сміється на ялинках,
В ризи кутає дерева,
Де сосна в них королева.
Ясно, сонячно, іскристо,
Благодатний сніг пречистий
Дихає, скрипить, шепоче,
Він зітха, зорить ув очі.
Він посвистує санчатам
І принишк… в подвір’ї хати.
Раз на рік бува це Диво —
Сніг із неба нас щасливить,
Благодатна чистота
СІЄ казку
І СІЯ!
Аліна Третяк
