Облиште мову в спокої.
Не шарпайте її. Не зчиняйте довкола неї заколот.
Мова – це водоспад, це велич, це грім і тиша. А ви пхаєтесь туди кожен зі своєю ринвою.
Милуйтеся нею, втішайтеся її барвами.
І вже цього буде досить. Мова – це незбагненний спонтанний порядок Світу. І людська логіка поряд з нею є ніщо.
Уявіть, скільки свічок цієї миті горить у всіх церквах, капличках, в помешканнях перед образами. Може людський задум їх всіх загасити?! Скажи добре слово, запали свічку, і твоя мова житиме вічно!
Валентин Ткач
