«Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть». (Ліна Костенко)… Нині прийнято у фейсбучній родині викладати всі свої жалі, болячки, переживання… Спробую і я разочок.
Кілька днів воно мене мучить.
Акурат на другий день різдвяних свят 2018 року підходжу до однієї з тернопільських аптек, а позаду чую розмову двох підлітків, де замість слів — словесна триповерхова брутальна полова іноземною мовою ворогуючої держави!
Повертаюся.
І з заціпенінням бачу… двох білосніжних янголів з вертепу!!!
Перше, що прийшло на думку, промовив їм: «Хлопці, та ви не в ті костюми вдягнулися!!!»
Звісно, у період моєї юності подібне рідко хто собі дозволяв. Особливо, коли поруч — старші люди…
Нині ж нічого святого!
Не хочеться робити поспішних висновків, що більшість молоді саме така, рагульська. Проте болить, не може не боліти правдивість слів великої Ліни…
Михайло Маслій
