Академічна спільнота Київського університету імені Бориса Грінченка глибоко сумує з приводу тяжкої втрати – смерті ректора, доктора філософських наук, професора, академіка НАПН України, заслуженого працівника освіти України, повного кавалера ордена «За заслуги» Віктора Олександровича Огнев’юка.
Немає слів, щоб висловити біль з приводу передчасної смерті ЛЮДИНИ, котра заслуговує на найкращі слова ПОВАГИ. Для нашого колективу – це непоправна втрата, адже Віктор Олександрович – ЛІДЕР Університету, багатогранна ОСОБИСТІСТЬ, яка власним прикладом вела за собою, своєю життєвою та професійною енергією запалювала серця людей різних поколінь, 
розбудовуючи заклад вищої освіти європейського рівня без хабарів, корупції, зі своєю корпоративною культурою і традиціями.
Огнев’юк Віктор Олександрович розпочав трудову діяльність з 1980 року, пройшов шлях від учителя історії, директора школи, завідувача районного відділу освіти, начальника Київського обласного управління освіти до заступника Міністра освіти і науки України.
З 2007 року – ректор Київського університету імені Бориса Грінченка. Завдяки стратегічному мисленню та прогресивному баченню Віктора Олександровича, під його мудрим керівництвом Університет перетворився на освітній, науковий, культурний осередок міста Києва – Університет європейської столиці, одним із найважливіших пріоритетів діяльності якого – служити людині, громаді, суспільству.
У наших помислах і душах Віктор Олександрович назавжди залишиться взірцем ЛЮДИНИ високої ЧЕСТІ та ГІДНОСТІ, ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ, управлінської компетентності, відданості справі, наполегливості у досягненні мети, беззаперечної принциповості і безмежної людяності, активної громадської позиції, відданим сином України, який власним прикладом плекав загальнолюдські та національні пріоритети.
Слова Бориса Грінченка «Україна. В цьому слові для мене все» стали сенсом життя Віктора Огнев’юка.
Висловлюємо щире співчуття рідним і близьким. Поділяємо безмірне горе та біль і непоправність утрати.
Borys Grinchenko Kyiv University
***
Важко у це повірити…
Людина – взірець для наслідування.
Вічна памʼять, Вікторе Олександровичу…
Про Вас, як і про Бориса Дмитровича Грінченка можна сказати: «Він більше працював, ніж жив»!
Яна Бакаєвич
***
Змаліла земля… Дмухнуло лиховієм, і саду нашому враз стало дуже зимно… Грінченківському саду-винограду, який Ви любовно ростили і самовіддано плекали…
Ви були істинним Лицарем Світла…
З Вами тримався непохитний стрій: було добре видно сяйного Чолового.
Пам’ятатиму Вас удячно й молитовно, поки мого рясту, дорогий Вікторе Олександровичу.
Валерій Ясиновський
