Культура

Не вір жінці, вину і світлу місяця!

Одна панна показала мені свій записник, де були фрази з різних книжок, і було там багато моїх. Я згадав, як в мою студентську епоху дівчата переписували в свої щоденники і записники Асадова, Єсєніна і… мене.

Я тоді писав ніжно-чутливі вірші…
А в панни в записнику були цитати з різних моїх книжок, але деякі мене здивували: невже це я написав?

«Танґо смерті»:
1. «Ми, жінки, істоти делікатні… Нам важко вижити в побутових умовах, у клітках… Ми там марніємо і перетворюємося на квочок».
2. «Любов — це знаєш що? Це така хвороба. Вона триває дуже коротко. А потім… потім уже настає симбіоз двох істот. Хтось пальма, а хтось ліана. Питання лише в тому, хто кого смокче».
3. «Не вір жінці, вину і світлу місяця!»

Прочитавши останню фразу, я витріщився:
–А чо-о-о-о?

Видно десять років тому я знав щось таке, чого не знаю зараз.

Юрій Винничук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.