Культура

Несподівано відійшов Рудольф Лекалов

Разом з художником Рудольфом Лекаловим ми розбирали експозицію моєї персональної виставки «Барви рідної домівки» в Чернівецькому Художньому музеї. Здавалося, лише вчора (а насправді – місяць тому) Рудольф Миколайович, з яким довгий час працювали в редакції однієї газети, допомагав формувати й оформляти цю виставку. «У мене особисто відчуття недомовленого, — раптом сказав він. – Тобі треба все це, що відбулося, зафіксувати. Я про книгу. Насправді ти її вже написала!..»

То було для мене найперше зерно мотивації. Для створення моєї «Буковинської рапсодії». Книги з двома крильми — вишивального й журналістського доробку. Про світ прекрасного та його творців. Про роль мистецтва й творчості у формуванні духовного світу сучасників, про народну творчість, впровадження національної компоненти в освітній процес, відродження на Буковині товариства «Просвіта», народну дипломатію через культурні зв’язки з українцями зарубіжжя, про митців за фахом і справжніх митців інших професій (здавалося б, не творчих) і світ їхніх захоплень.

Рудольф Миколайович пропонував допомогти художньо оформити книгу. І от… вчора його не стало…

Не зустрінемо його з незмінним фотоапаратом на виставках (жодну з них він не пропускав…) у чернівецьких музеях – у краєзнавчому, де працював головним художником, художньому, центрі культури «Вернісаж», де представив персональну виставку…

І того разу домінантою експозиції була його філігранна графіка – плакучі верби, народжені узірною пластикою мелодійних ліній. Пригадала, як вперше улюблену «вербову» тему Рудольфа Лекалова відкрили для себе учасники і гості передвеликодньої імпрези в редакції газети «Буковина». Було то на зорі нашого національного відродження. І першу зустріч-представлення в літературно-мистецькій вітальні робив редакційний осередок «Просвіти». Оголошення про подію, створене Рудольфом Лекаловим, і досі висить у моєму робочому кабінеті…

А плакучі верби Рудольфа Лекалова тішать око і дихають своїм ліричним настроєм в оселях багатьох чернівчан. Та не тільки чернівчан… Рудольф Миколайович був щедрим. Як у своєму таланті художника, так і в своєму людському таланті й умінні дружити…

Він відійшов несподівано.
Адже мав багато творчих планів. Зі збірного портрету Чернівців зникло ще одне унікальне обличчя – людини і митця на перехресті часів і поколінь. Рудольф Миколайович дружив з легендарним краєзнавцем, Заслуженим майстром народної творчості Іваном Снігуром, оформив його монументальну книгу «Буковина і буковинці». Добре знав легендарного художника (він тоді служив у Чернівецькому музично-драматичному театрі ім.О.Кобилянської) Данила Нарбута, який викладав живопис у художній студії при обласному будинку народної творчості, в якій тоді навчався майбутній художник Лекалов і майбутній художник-віртуоз буковинських орнаментів Георгій Гарас. На урочисте відкриття цьогорічної виставки в Чернівецькому краєзнавчому музеї, присвяченої 120-річчю з дня народження Георгія Гараса, Рудольф Миколайович зробив і подарував унікальні фото тих часів…

А скільки світлин він робив і дарував своїм знайомим і друзям! Наче хотів уловити, зафіксувати всі прекрасні миті. Яких не повернути. Але які будуть жити з нами.

Олена Чайка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.