Василю Яременку — під 90.
Але я не здивуюся, що він семитомник Грінченка, три книги Ганни Барвінок та ще з півдесятка своїх книг власних «притягнув» у Чернігів маршруткою…
При тому, що вже з паличкою, одним оком майже не бачить, а тиск після виступу в Чернігівській ОДА так у нього піднявся, що я вже хотів писати есемеску Василю Нечепі, щоб професорові склянку води налив. Та він і сам здогадався…
Але Василь Васильович, мій університетський професор (давню українську літературу читав — і звідтоді в мене збірка «Аполлонова лютня»), такий відзіґорний, що недарма Наталія Романова, заступник голови ОДА, стала його обіймати — у студентські мої роки він просто купався у захоплених дівчачих поглядах.
Підсилених легендами про його сивину, отриману в корейській війні під час падіння літака…
Він представляв у Чернігові семитомник творів Бориса Грінченка і я радий, що моя ідея щодо проведення цього аншлагу саме в ОДА спрацювала.
Он, вчителі як зачудовано чулися в коридорах та залі колишнього чернігівського губернського земства, де працював і невтомний Борис Грінченко… Хоч побачили коридори влади…
Власне, Грінченко працював трохи правіше — приблизно там, де зараз департамент інформаційної політики. І ото там він видав близько 200 назв книг. Від санітарії до історії. І це — при цензурі. Он, скажімо, книгу його дружини Марії Загірньої «Абрахам Лінкольн» так цензура і не пропустила, незважаючи на заступництво впливого адвоката Іллі Шрага. Довелося видати в Галичині…
Тож Бог має почуття гумору — і департамент ОДА, що, зокрема, займається і видавничою діяльністю, має стимул — Грінченко бо зробив більше. Скажімо, крім творів місцевих авторів, в області б треба видати історію Стародубського полку О. Лазаревського і тритомник матеріалів часів козаччини, зібраних проф. Юрієм Мициком.
… Грінченко, за словами сучасників, мав вредний характер. І ото тільки такий характер і зміг практично сам укласти відомий словник, і написати купу книг, і зібрати етнографічного матеріалу гору – он, професор Яременко розказував, як по Грінченку визначити кордон між українцями і росіянами. Отак ідеш селами: борщ, борщ і раптом — щі! Ото там і став прикордонного стовпа!
… Люблю вредні характери — бо прилизані нічого путнього не зроблять, тільки повітря зіпсують…
Василь Яременко казав, що хтось назвав Грінченка людиною без копії. Як сказать — наприклад, той же Василь Васильович стільки зробив, що може змагатися і з Грінченком. Наприклад, це ж він відкривав і Олександра Олеся, і Василя Симоненка. Тож треба було мені поставити на голосування наказ професору — написати мемуари, бо там буде живе життя нелегких українських часів. Як, наприклад, щоденники Миколи Холодного і не тільки…
… Оскільки ексклюзив на обійми перехопила Наталія Романова, я хотів тільки потиснути йому руку. Та Василь Васильович сам обійняв мене. І ті обійми майже 90-річного мого професора були міцними. Ще й каже: «Так я ж із козаків!».
Дай Боже, Василю Васильовичу!
Василь Чепурний
