Нарешті маю в руках «Ольгу…», яка дружина Пікассо, повість Тетяни Сидоренко. Робила два заходи до книгарні «Є», аби купити цю нашумілу книжку.
Продавчині двічі мені казали, що тільки от-от розкупили, і від цього було особливо приємно. А сьогодні пощастило — ще в черзі до каси встигла вихопити на котрійсь зі сторінок про те, як дощ пішов з Ніжина на Прилуки, але Остер встиг налитися по самі вінця…
Ох вже ці провінційні дощі!!!
Не стрималася — піарнулася перед касиркою. Кажу: це моя перша керівничка студентської практики…
Могла б ще їй розповісти, як уже потім я керувала Тетяною Сидоренко, коли спокусила поїхати в наші ліси по малину. До речі, моє відро тоді було повнішим!
Якби ж я знала, що ходила лісом з такою авторкою таких книжок (!!!), а Малкович їх друкуватиме — була б відсипала з мого відра в Тетянине тієї малини…
Беруся до читання…
Люба Пилипенко
