Нещодавно, а саме 14 лютого, в останній день його показу в кінотеатрах України, ходила на фільм «МІФ» про Василя Сліпака. Може, тому, що це був день закоханих, 20.00, людей у залі кінотеатру «Алладін» було, ну, може, п’ятеро, а я очікувала повну залу…
Мабуть, тому і відійшов від нас такий велетень, як Василь Сліпак. Не зміг ні жити, ні покинути назавжди України. Не зміг змиритися з тією дикою байдужістю, яка часто, як вираз повної безнадії, опановує наші душі.
Бо ми переконані, що нікому ні у власній державі, ні у світі не потрібні. А Василь хотів переконати нас і себе в іншому: що весь світ готовий допомогти нам, якщо ми самі собі допоможемо, якщо хоча би докладемо зусилля.
Це був документальний фільм про Людину, яку жодна сила не могла спинити перед смертю…..
У Його стремлінні бути тут, де найтяжче, де вирішується доля Його землі. Бути з нею, зі своєю коханою Україною, у найбільших випробуваннях, бути поряд з такими ж, як він відчайдухами, закоханими в Україну.
Ні кохання до жінки (яка була духовно чужою), ні надзвичайно улюблена професія (він був всесвітньо відомим оперним співаком, проте мало відомим у рідній державі), ніщо не могло зупинити цього Генія і Героя!
Кажуть, талановиті люди, талановиті у всьому.
Таким був і Василь. Єдине, що йому не давалося, кажуть побратими, це війна, і це було те місце, куди найбільше Його тягло, після опери.
Він не міг жити в Україні і не міг її покинути.
Він повернувся до нас…. І тепер лежить на Личаківському кладовищі, як німий доказ безсмертних слів Олександра Олеся про наш народ «Орлів і хамів».
Ось тільки Орли, здебільшого, живуть у нас на кладовищах…. Отаке незабутнє враження залишив у моїй душі цей фільм, який треба було би подивитися кожному українцеві…..
Роксоляна Хмара
P.S.
Я подивилася фільм «Міф» раніше, і мене теж не полишають подібні гіркі висновки. На думці — риторичне запитання. Всі, хто був поряд з Василем Сліпаком не могли не бачити і не розуміти масштабу його особистості.
Люди, які були поряд з ним на війні, як ніхто інший могли відчути той потік вольової енергії і харизми, якою володів цей ЧОЛОВІК, ВОЇН, УКРАЇНЕЦЬ.
Він мав усі ті риси, якими повинен володіти справжній лідер, за яким мають йти люди, котрі впевнені, що він ніколи не заведе їх на манівці.
Розуміючи це, як змогли допустити ті командири, в підпорядкуванні яких був Василь Сліпак, щоб він став просто «яскравою мішенню» для російських вбивць!?
Цього я зрозуміти не можу…
Світлана Михалюк
