Ще не курличуть… жил не рву, не скаженію, бо стібуся… торкаюсь до щоки і пруся… в зубах тримаю тятиву…
Стріляю з губ – до губ… із тиші – в тишу… з долі – в долю… ми там були вже – в храмі долі … з колін піднявши перший зруб…
Хай потім буде – зуб за зуб… і сміх – за гріх… букет – за плаху… і розчарована діваха… яка не те взяла на зуб…
Ми вигребем жарини з груб… ми знов розпалим з «тра» – «не треба»… а потім – горілиць у небо… а потім – буде дітям суп…
І Бог… бо чавить «хлюп» до «хлюп»… вино життя… ногами в небо… коли нічого вже не треба отам де я… ще досі люб…
Олександр Чекмишев
