На сторінці у Фейсбук Любові Голоти з’явилося ось це фото, де я мав честь виступати біля портрета свого викладача, земляка і соратника по «Просвіті» професора Анатолія Погрібного на вечорі його пам’яті.
Гарний був чоловік.
Недарма, оно, Володимир Яворівський і досі його радіопередачі ставить до ефіру, і вони досі актуальні. На жаль, звичайно для упослідженої української мови.
Мені ж він відкрив красу української літератури.
Наприклад, після школи Тичина був для мене «трактор в полі дир-дир-дир», а Погрібний показав дивовижну інтимну лірику поета і трагедію його зламаної долі…
Автор світлини Олександр ШИП
Василь Чепурний
P.S.
І я його особисто знав Погрібного… Але ж — персональний критик (та який!) двічі лавреата Сталінської премії Гончара. Конформіста, ідейного комуніста, брехуна, який воював — а про війну написав солодку безконфліктну казочку «Прапороносці».
І з легендарним «Собором» не все так просто. Бо колег Гончара звільняли з роботи лише за думки. Саджали за рукописи. Вбивали за публікації на Заході. А «Собор» пройшов радянську цензуру. Був виданий. Потім щось там хтось зауважив. Книгу, ніби то, заборонили…
Андрій Кокотюха
